До Діда Мороза — В Біловезьку Пущу

Тиша... Лише тут, у Біловезькій Пущі, починаєш розуміти, що це таке. Чи пробіжить вітер по верхівках вікових дубів і сосен, чи затріщать сухі гілки під копитами мешканців реліктового лісу, чи десь поруч почне стукати невидимий дятел — усе це сприймається загостреним слухом як казкова розповідь загадкового і невідомого чарівника.

Такою і повинна бути дорога в казку, якою рано-вранці ми йдемо в гості до білоруського Діда Мороза. Вузька смужка асфальту виводить до дерев’яних різьблених воріт, оббитих кованим залізом.
Ворота з рипом відчиняються, і ми ступаємо на дерев’яний настил, зроблений із суцільних широких дощок. Немов живі, у сутінках раннього ранку дивляться на нас казкові персонажі, вирізані з дерева чиєюсь умілою рукою. Семеро гномів о цій порі безмовно запитують, чи справді ми ті гості, які не скривдять казкову Білосніжку?

Біловезька резиденція Діда Мороза — два різьблених тереми, височенна ялина, озера із казковими персонажами, ажурні перекидні містки, криниця-журавель — таке це казкове містечко й на фотографіях, що обійшли весь світ.

А от і сам Дід Мороз. Не чекав хазяїн гостей так рано, тому і застали ми його за роботою дуже прозаїчною. Дід Мороз рубав дрова. Відкинувши сокиру, поправив шапку і став, немов виправдовуючись, розповідати, скільки в нього сьогодні справ і яким непростим буде цей день. Буквально через кілька годин сюди приїдуть зірки російської та білоруської естради. У казковій резиденції зніматиметься новорічний концерт, який жителі Білорусі побачать по телебаченню в ніч із 31 грудня на 1 січня.

Проте телезйомка незвільняє хазяїна лісової резиденції від його прямих обов’язків. Цього самого дня він прийме кілька дитячих груп, які приїдуть до Біловезької Пущі з різних країн. Після відвідування музею і найпривабливіших куточків реліктового лісу вони зберуться навколо Діда Мороза, щоб почути найцікавішу казку про тутешнє лісове царство. Казку, більше схожу на правду.

Довідаються діти, що саме там, де розташована резиденція Діда Мороза, колись оселили чотирьох зубрів, привезених із Польщі, адже свої на початку минулого століття зникли з пущанського лісу. Сьогодні популяція цих реліктових тварин у Національному парку налічує понад триста особин.

У казковій резиденції росте й найвища в Європі ялина. Її висота — 40 метрів, а вік — понад 120 років. Півтори тисячі вогнів загоряються на ній у переддень Нового року.
Таких красунь, щоправда, молодших за віком, у Біловезькій Пущі багато. Нова ялинова алея завширшки шість метрів веде до двох озер. В одному живе царівна-жаба, в другому — гігантська щука, яка реалізовувала бажання персонажа відомої дітям казки.

Бажання дітвори може виконувати і сам Дід Мороз. Що ближче Новий рік, то більше листів йому приходить. У грудні — біля семисот-восьмисот послань щодня. Всі вони зберігаються тут, у музеї дитячих листів, де Дід Мороз часом засиджується подовгу, перечитуючи рядки, які йому найбільше сподобалися.

Інна та Віка з Брянська написали: «Наші подружки кажуть, що Діда Мороза не буває, ніби тебе придумали батьки. Надішли нам на пам’ять що-небудь, ми хочемо довести, що ти є».

Ну як не виконати таке бажання! Поспішає Дід Мороз відповісти всім, хто йому пише. У цьому хазяїну казкового містечка допомагає Снігуронька, яка живе в сусідньому теремі. Та поки він порожній. Снігуронька лише нещодавно покинула Північний полюс, де перечікувала теплу пору року, і нині поспішає до білоруської дітвори.

Дорогою до Білорусі Снігуронька побувала в Лапландії, відвідавши фінського брата білоруського Діда Мороза
в його резиденції. Ще одна схожа казкова садиба є в російському Великому Устюзі. Поки в біловезьких хащах не об’явився посол США в Білорусі пан Кролл, білоруський Дід Мороз не знав, що в далекій Америці, на березі Великого Ведмежого озера живе побратим європейських дідів морозів — Санта-Клаус. Йому теж пишуть діти з усього світу, тому пан Кролл пообіцяв обов’язково передати привіт із Біловезької Пущі — щоб завдяки посередництву білоруського та американського дідів діти двох земних півкуль могли спілкуватися одне з одним.