Для чого Україні якісніші дані про міжнародну міграцію

Але чи має наша держава дані про тих мігрантів, які приїжджають в Україну і живуть у межах українських кордонів? Чому потрібно поліпшувати збір даних щодо міжнародної міграції, і чи можна зробити це, не витрачаючи значних ресурсів, - із цими питаннями розбирались експерти під час круглого столу "Статистика міжнародної міграції в Україні", організованого Аналітичним центром CEDOS за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" та Посольства Швеції.

Оскільки збір даних щодо мігрантів у країні часто недешевий, зважаючи на складний доступ до цієї категорії населення, дедалі більше держав покладаються на дані адміністративні, тобто ті, які під час виконання робочих завдань збирають відомства, відповідальні за реалізацію міграційної політики. Наприклад, дані щодо виданих посвідок на тимчасове і постійне проживання, щодо затримання мігрантів, які не мають законних підстав перебувати в Україні, щодо заяв шукачів міжнародного захисту і результатів їх розгляду тощо. Такі дані держоргани вже збирають, інформація доступна за запитом, але потенційні користувачі не знають навіть про повний перелік даних, не кажучи вже про методологію збору. Тим часом періодична публікація даних, які вже збираються, у зручному для користувачів форматі, з поясненням методології, - вигідна для держави та суспільства. По-перше, це поліпшує підзвітність і ефективність діяльності органів влади, а отже й використання грошей платників податків. По-друге - дозволяє залучити експертів і науковців до аналізу ефективності конкретних політик, на основі якого міграційне відомство може поліпшити роботу.

Міграція - неминучий процес, який є частиною різноманітних сфер сучасного життя. Заходи державної політики, розроблені на основі аналізу даних, дозволяють цим процесом керувати - посилювати позитивний вплив міграції і послаблювати негативний. Останніми роками спроможність держави зі збору даних істотно зросла, зокрема завдяки співпраці з міжнародними партнерами та впровадженню Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами. Тепер міграційне відомство має можливість збирати адміністративні дані не в паперовому, а електронному вигляді, що прискорює обробку, поліпшує якість даних і можливість роботи з ними. Але чи повною мірою використовуються наявні можливості?

Теоретично, нова система дозволяє отримувати значно більше даних для аналізу міграційних процесів. На практиці ж - для цього необхідно закласти в систему відповідні технічні можливості.

На жаль, держава не володіє соціально-демографічними характеристиками мігрантів. Збирається інформація щодо країни громадянства мігрантів, але при цьому часто випускається з уваги така важлива інформація як вік і стать мігрантів, тривалість проживання іноземця в країні. Ми не маємо інформації про контингент мігрантів, які перебувають у країні на певний момент часу, тому не можемо розуміти, як міграційні політики впливають на демографічний склад населення України, що особливо важливо в умовах високих темпів старіння населення та депопуляції. Таку інформацію можна було б отримати з єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами, об'єднавши ці дані з даними прикордонної служби щодо іноземців, які в'їхали на територію країни.

Держава не відстежує зміну статусу мігранта впродовж усього перебування в Україні. На основі даних міграційної служби можна припустити, що навчання та возз'єднання сім'ї - основна мета більшості мігрантів, які прибувають в Україну на тимчасове проживання. Але чи справді це так? Може, вони використовують ці канали, оскільки легалізація перебування з метою працевлаштування значно складніша?

Аби зрозуміти, чи не створюють міграційні політики додаткових перешкод для тих мігрантів, котрі можуть бути корисними для України, слід відстежувати, як змінюється статус мігранта упродовж його перебування в країні. Наприклад, це дасть можливість зрозуміти, чи повертаються на батьківщину іноземні студентів після закінчення навчання в Україні, чи працюють на українському ринку праці, чи залишаються в Україні з неврегульованим статусом, чи переходять згодом у статус постійних мігрантів та чи набувають громадянства. Поєднання таких даних із даними фіскальної служби дозволило б зрозуміти, як міграційні політики впливають на державні фінанси, та оцінити внесок в економіку різних категорій мігрантів.

"Нікого не залишити осторонь" - один із принципів Цілей сталого розвитку до 2030 року. Глобальні цілі ще раз нагадують урядам держав, що потрібні додаткові зусилля, аби враховувати інтереси уразливих груп, в тому числі й мігранток/тів, у державних та локальних політиках. Однак, доки немає державної статистики щодо мігрантів, ці люди залишаються невидимими для більшості державних політик.

Ситуацію могла б поліпшити розбивка даних офіційної статистики за міграційним статусом. Однак іноземців в Україні не так багато, тому показники держстатистики щодо становища мігранток/тів у сфері зайнятості, доступу до медицини, освіти, житла та соціального захисту не є статистично надійними й не дозволяють порівнювати становище мігрантів і місцевого населення у цих ключових сферах.

Вибіркові обстеження, цільові опитування мігрантів/ток могли б дати краще розуміння проблем певних категорій іноземців, наприклад процесу навчання іноземних студентів чи доступу до ринку праці тих іноземців, для яких працевлаштування не є основною підставою перебування в країні. Крім того, такі дослідження дають можливість отримати дані щодо сфери зайнятості мігрантів/ок, їхніх умінь та навичок, зрозуміти, чи має місце дискримінація мігрантів, чи є штучні бар'єри на ринку праці, які не дозволяють мігрантам реалізовувати свій потенціал.

Міжнародна міграція - глобальний процес, до якого більшою мірою залучені країни, які належать до одного географічного регіону. Для кращого розуміння й управління міграційними процесами дані міжнародної міграції потрібно порівнювати з даними інших країн, особливо Європи.

Через відсутність якісних даних у сфері міграції неможливо оцінити вплив мігрантів на сфери суспільного життя, що не дає змоги враховувати міграцію в національній стратегії та локальних планах розвитку, а отже - ефективніше реагувати на сучасні демографічні виклики і використовувати можливості, які створює міграція.

Підготовлено аналітичним центром CEDOS