Дитина не почне палити, якщо...

Чи можуть батьки щось зробити, аби дитина не почала палити ще в школі? Можуть, вважають психологи.

Якщо дослухаєтеся до неї, поважаєте її погляди, не пригнічуєте її. Підліток починає курити, прагнучи продемонструвати усьому світу, що він уже виріс: суспільство дозволяє курити дорослим, але не дозволяє це робити дітям. Куріння для підлітка — жест: «Я тепер дорослий!». Психологи вважають, якщо батьки не пригнічують дитину, котра дорослішає, поступово дозволяють їй дедалі більше і більше питань вирішувати самостійно — із ким дружити, яку музику слухати, якої моди дотримуватись, як стригтися, — у неї не виникне гострої потреби доводити свою дорослість із допомогою сигарети. Не забувайте час від часу відпускати поводок! Недоладну підліткову манеру вдягатися можна і перетерпіти заради того, аби дитина не звикла до нікотину. Якщо ви допомагаєте їй стати хоч у чомусь успішнішою і більш компетентною, ніж однолітки.

Підлітку дуже важливо мати авторитет серед оточуючих його дітей. Часто він починає курити, щоб здаватися в очах своєї компанії людиною досвідченою і бувалою. Та коли в нього є якесь захоплення, де він кращий за інших — краще за однокласників грає на гітарі, або катається на сноуборді, або розбирається в комп’ютерах, авторитет серед друзів йому і так гарантований.

Якщо ви не палите самі. За розрахунками наркологів, можливість того, що підліток почне палити вже у 12 років, досягає 80%, коли в сім’ї курять троє дорослих, і 40%, коли курить хоча б одна людина. Подумайте, може, ви зважитеся покинути палити заради того, щоб ваша дитина не призвичаїлася до цієї шкідливої звички? Це буде сильний хід — підліток його оцінить.

Не можете покинути? Кайтеся. Поясніть дитині, як нерозумно ви вчинили, коли вперше закурили, які слабкі ви тепер перед цією залежністю і як багато вона вам завдає шкоди. І в жодному разі не ставайте в позу: «Я дорослий — мені можна, ти поки ще дитина, тому тобі не можна». Психологи вважають, що так ви лише підштовхнете його до паління.

Якщо ви поясните йому, що палити в цивілізованому суспільстві не модно. І це насправді так. У США не дозволяється палити в громадських місцях і в офісах. Там безліч кафе і ресторанів для тих, хто не палить. Солідні фірми воліють наймати на роботу людей, не обтяжених цією шкідливою звичкою, — вони не хочуть, щоб їхній співробітник пропускав через хворобу багато робочих днів. А що курці хворіють частіше, давно доведено. Кар’єрний злет курцю в США теж не погрожує. Керівник, котрий заходиться кашлем курця — не той образ менеджера, який працював би на прославлення фірми.

У США 1966 року, коли почалася антитютюнова національна кампанія, палили 42,6% жителів країни. Нині всього 16%, а до 2010 року, згідно з прогнозами Міністерства охорони здоров’я, кількість курців скоротиться до 12%. У Британії курять 28% чоловіків і 26% жінок. У нас — 72% чоловіків-робітників і 65% чоловіків, зайнятих у сільському господарстві.

Навіюйте дитині: ті, хто не палить — своєрідна еліта суспільства, люди вищої культури і більш розвиненого інтелекту. Разом порахуйте, скільки грошей забирають у курця сигарети за рік і які корисні речі на ці гроші можна було б купити.

Із західних країн до нас прийшов рух, коли підлітки класами підписують зобов’язання протягом року не торкатися тютюну. Серед тих, хто дотримав слова, розігрується грошовий приз, який клас має витратити спільно. З психологічного погляду це дуже дійовий прийом. У компанії однолітків легше утримуватися від паління, та й нікому спокушати, оскільки однокласники теж не курять. Варто протриматися шкільні роки, а там, дивись, діти порозумнішають, захопляться чимось по-справжньому для них цікавим і не почнуть курити зовсім.

Якщо у вас немає можливості залучити до цього руху клас вашої дитини, спробуйте підписати з нею індивідуальний договір: він не палить рік, а ви за це наприкінці року подаруєте йому бажану річ, яка коштує не менше, ніж він витратив би за рік на сигарети.

Якщо ви підкажете йому, як відмовитися від пропозиції закурити. Алгоритм відмови треба заздалегідь проговорити, аби дитина не розгубилася, коли у подвір’ї йому запропонують сигарету, аби не боялася, що у разі відмови вона почує глузування: «Ти що, слабак?»

Глузування він не почує, якщо відмову побудує, як радять психологи: відмова + аргумент + зустрічна пропозиція. Аргументом може бути слабке здоров’я: «У мене на тютюновий дим алергія. Може, краще покатаємося на велосипедах?» Або бажання зберегти голову світлою: «Я не буду, у мене завтра контрольна». Або вже наявний негативний досвід: «Я пробував, мені не сподобалося. А ти можеш підтягтися на турніку сім разів?»

Зустрічна пропозиція переводить розмову на іншу тему і виключає глузування, можливі у разі відмови закурити. Зробивши зустрічну пропозицію, ваша дитина достойно виходить із складної ситуації.

nedug.ru