ДІТИ ЗА РОЗРАХУНКОМ: ЗА І ПРОТИ

Нещодавно Велику Британію збурило повідомлення: вельми успішна у фаховому сенсі пара планує дитину «за розрахунком», для того щоб мама (якій сьогодні 32 роки) змогла народити її після сорока років, забезпечивши передовсім свою кар’єру. Вся країна розділилася на затятих прихильників і супротивників цієї ідеї.

Йшлося про те, щоб заморозити ембріон майбутньої дитини років на десять. Таке рішення подружжя було обумовлено й побоюванням народити дитину з синдромом Дауна, ймовірність якого зростає відповідно до віку матері, й побоюванням інших ускладнень, що пов’язані з народженням першої дитини після сорока років.

Попри те, що ембріони в Британії і раніше заморожували в медичних цілях, цього ніколи не робили, щоб згодом повернути в тіло матері, яка виносить і народить повноцінну дитину. Прихильники такого повороту подій доводили: подібну медичну техніку дітородіння, за її революційним, звільняючим жінку від багатьох турбот значенням, можна порівняти з винаходом протизаплідних пігулок. Супротивники стверджували, що людське життя не іграшка, і подібні експерименти переступають етичні межі. Зрештою, сімейна пара вирішила відмовитися від свого наміру, хоча знайшлися лікарі, готові посприяти їм у створенні такої дитини «за розрахунком».

Етичних проблем у сучасній медицині купа. Наприклад, продовжуються дискусії навіть з приводу такого, здавалося б, безневинного заняття, як формування статі майбутньої дитини за бажанням її батьків (це робиться за допомогою лазера, що витягує певні статеві хромосоми зі сперми). А нещодавно лікарям у Новій Зеландії довелося звертатися до суду для одержання дозволу на відключення системи штучного життєзабезпечення семимісячної недоношеної дитини, що народилися глухою, сліпою і з ушкодженим мозком. Подібні питання — лише вершина айсберга, і стосуються вони не тільки лікарів, але й, можливо, насамперед політиків і законодавців.

Насправді, як вважають медики, регулюючі, забороняючі медичні акти створюють стільки ж проблем, скільки і вирішують. Часто те, що дозволене законодавством в одній країні, абсолютно неприйнятне в іншій. Питання про аборти і евтаназії — яскраве тому підтвердження. Каменем спотикання в багатьох державах залишається і таке питання: чи варто лікувати чоловічу імпотенцію за рахунок держави (оскільки демографічна проблема — все-таки проблема державна), чи чоловік має сам сплачувати за задоволення мати дитину?

При тому, що кожна країна обирає свої шляхи вирішення медичних етичних проблем, цікавим прикладом є відкриття в Бристольському університеті південно-західної Англії спеціального центру медичної етики, завданням якого є — готувати майбутніх лікарів і вчених-медиків саме в етичному сенсі. Інше своє завдання центр вбачає в організації суспільних дебатів зі спірних питань медичної етики: з цією метою Європейський Союз навіть виділив центрові грант для проведення спеціального наукового дослідження за результатами дебатів.

Окрім клятви Гіппократа, всі студенти Центру медичної етики складають ще свою власну етичну клятву, котра складена в довільній формі. Один з викладачів центру, всесвітньо відомий професор Алистейр Кампбелл говорить: «Ми не пропонуємо рішень, але розробляємо підходи, методи, способи мислення, яким варто слідувати щодо питань генетики, сурогатного материнства, евтаназії, ВІЛ-інфекції тощо. Ми хочемо, щоб виник «діалог» між поглядами на етичні медичні проблеми, притаманні молодому поколінню, і поглядами, що відображають традиційну систему цінностей. Разом зі спеціалістами до вирішення складних медичних етичних проблем мають залучатися і самі широкі кола громадськості, тобто — потенційні пацієнти».

Етика в медицині породжує масу соціальних, юридичних, економічних та інших складних проблем, пов’язаних з грошовим забезпеченням, питаннями керівництва і контролю в галузі медичної науки і технологій. Приміром, генетичне тестування, складання генетичних карт індивідуума, на підставі яких можна визначити ризик захворіти на ту чи іншу серйозну недугу і в результаті з великою ймовірністю прорахувати тривалість життя, — це свого роду зброя. Скажімо, керівник медичної страхової компанії, що добув дані документи, може на підставі отриманих результатів генетичного тестування або відмовити клієнту в страховці, або зробити її ціну надмірно високою. Керівник фірми — відмовити співробітникові в одержанні цілком заслуженої вищої посади. Такі реалії сьогодення.

Є й інші питання, що становлять цілий комплекс проблем, з яких збирається проводити дебати центр. Наприклад, наскільки варто обмежувати вартість медичних послуг, які ресурси держави і громадських організацій мають бути залучені, які пріоритети охорони здоров’я і наскільки важливу роль відіграє в їхньому визначенні соціальний та економічний аспект.