Демографічна бомба

До 2025 року перед багатьма країнами колишнього СРСР постануть серйозні демографічні проблеми: їхнє населення скоротиться і постаріє. Це єдиний регіон світу, де утворилася вибухонебезпечна суміш із старіючого населення, відносно низького рівня життя та незавершених економічних, соціальних і політичних реформ.

Світовий банк, який опублікував доповідь на цю тему («Від червоного до сивого»), вказує, що це серйозно загрожує місцевим економікам і самим майбутнім дер­жавам.

На 2025 рік країни колишнього СРСР втратять величезну кількість населення (порівнювали ситуацію 2000 і 2025 років): Росія — 17,3 млн. (12% населення), Україна — 11,8 млн. (24%), Білорусь — 1,4 млн. (14%), Грузія — 0,8 млн. (17%), Литва — 0,4 млн. (11%), Латвія, Молдова і Казахстан — по 0,3 млн. (відповідно 13, 7 і 2%), Вірменія — 0,2 млн. (6%), Естонія — 0,1 млн. (9%). Чисельність населення в Узбе­кистані зросте на 9,3 млн., Таджикистані — 2,6 млн., Туркменистані — 1,6 млн., Азер­байджані — 1,5 млн. і Киргизстані — 1,3 млн.

Скоротившись, населення також значно постаріє — 2025 року приблизно кожен п’ятий житель цього регіону буде старшим від 65 років. У цілому, в колишньому Радян­ському Союзі відбуваються ті ж процеси, що стартували в країнах Західної Європи на початку 1970-х років: знижується народжуваність і збільшується тривалість життя. Однак кардинальна відмінність полягає в стійкості державних інституцій і рівні життя. Приміром, за демографічними характеристиками Україна нині близька до Ве­ликобританії, а за рівнем життя порівнян­на з Алжиром і Венесуелою. «Демографіч­ний портрет» Грузії нагадує Німеччину, проте рівень життя — Мозамбік.

Найсерйозніша проблема, яку доведеться вирішувати урядам «старіючих» пострадянських держав, — фінансове забезпечення пенсіонерів. У переважної більшості жителів колишнього СРСР немає особистих фінансових накопичень, які могли б забезпечити їхню гідну старість, — вони розрахо­вують на допомогу держави. Однак держави можуть виявитися не здатними виконати свої зобов’язання. Єдиний шлях, який може запобігти наближенню колапсу економік старіючих країн колишнього СРСР, — підвищення продуктивності праці, а також економічні та соціальні реформи.