ЧОГО ТОБІ ТРЕБА?

Людське ніколи не відпустить людину. І навіть сьогодні, коли, здається, зруйнувалися всі культурні норми й механізми, цінності й ідеали, абсолюти й домінанти, все змішалося, стало відносним і якимось тимчасовим, людині, як і раніше, необхідна духовна порідненість, комфорт, тепло сердець, і вона все ще прагне знайти свою половинку в житті.

Чоловік і жінка: представники одного виду чи зовсім різні істоти? Відмінності між ними не лише на фізіологічному, гормональному рівні, а й у психології. Чого хочуть чоловіки й жінки одне від одного, і чому вони одне одного не розуміють (чи не хочуть зрозуміти)?

«САМОТНІСТЬ. Останнім часом здається, що одне одному ми найпотрібніші вночі, тому що лише вночі є час на самотність. Самотність — це коли сам уночі. Проте вночі потрібно спати, щоб відпочити, а не мучитися, перевертаючись у порожньому ліжку, через відчуття власної непотрібності. Щоб вранці не нести цю ніч із собою на роботу.

Звідки береться самотність у натовпі? Чому ми опиняємося в ліжку з чужою людиною, котра через якесь безглузде непорозуміння може навіть бути нам чоловіком? Бува, не від того це, що ми не кажемо одне одному правди? Не говоримо, чого ми насправді хочемо? Не слухаємо одне одного? Як було б добре, якби люди перестали брехати й почали нарешті читати думки одне одного...»

Цими словами ведучої починалася перша розсилка конференції «Чого тобі треба?», на яку я, заінтригована назвою, підписалася через відомий багатьом «інтернетоблукаючим» сервер CityCat, і два цікавих, на мій погляд, листи з якої я хотіла б навести тут. Тим паче що, як виявилося, 70% тих, хто відгукнувся, саме чоловіки. Отже, ці теми їх хвилюють.

Хто є хто

Олександр: Щоб відповісти на запитання, хто чого хоче, треба спочатку з’ясувати — хто є хто.

За моїм досвідом, люди поділяються на дві великі групи, умовно назвемо їх «егоїсти» й «альтруїсти». Перші, як видно з назви, непорушно стоять на варті власних інтересів і ложку мимо рота не пронесуть, палець їм у рот не клади — відкусять по лікоть. Бажання партнера (партнерки) для них питання другорядне й «не царська це справа», help yourself. Вони самодостатні й схильні взяти від життя максимум того, що воно може дати, хай інколи й за чужий рахунок.

Другі ставлять задоволення партнера (партнерки) вище за своє, оскільки не можуть отримувати задоволення егоїстично — для цього неодмінною умовою є наявність яскраво вираженої позитивної реакції партнера (партнерки).

Якщо розглядати 1+1, то основним бажанням з обох сторін буде догоджання собі, любимому (любимій). І за наявності паритетних здібностей основну роль починають відігравати чинники третього порядку, на кшталт рівня матеріального статку, наявності автомобіля, яхти, квартири, дачі, високої посади, спільного хобі тощо.

1+2 — комбінація нестійка. По суті, два індійці під одною ковдрою — альтруїст віддасть усю ковдру егоїстові, який її з задоволенням обгорне навколо себе двічі, а потім здивується, що альтруїст невідомо чому від холоду помер.

2+2 — комбінація найрідкісніша і потенційно найбагатша в сенсі взаємного задоволення в широкому значенні. Для цього поєднання характерніше кохатися, ніж займатися сексом у традиційному розумінні, оскільки тут головну роль відіграє саме взаємність, що виступає каталізатором і багаторазово посилює сприйняття обох. Саме тут може бути славнозвісний «рай у курені», саме тут більшою мірою набуває смислу вислів «зустріти свою половинку», тобто привабливого альтруїста протилежної статі з однаковим рівнем альтруїзму (інакше кінець 1+2 неминучий).

Мій 40-літній досвід свідчить, що інколи, як у моєму окремому випадку, навіть такого терміну, щоб знайти свою половину, буває замало. Все описане — ідеалізація, і як модель допомагає зрозуміти реальність, але є спрощенням: дійсність ширша, описані категорії в чистому вигляді не трапляються і в одній людині, залежно від різних чинників, можуть виявлятися по-різному.

Тому, мені здається, загальне запитання «кому що треба», з огляду на свою загальність, безпредметне. Воно має стояти не перед усіма відразу, а для кожної конкретної людини (котра сама собою — невичерпний світ) окремо.

Тут, слід зазначити, один підводний камінь, об який багато хто спотикається. Через брак інформації про конкретну людину виникає спокуса скористатися для її поповнення стереотипами (приміром, якщо чоловік розлучений, — він гуляка й бабій, а його колишня дружина — невинна жертва пригод цього маніяка; або що дітям із матір’ю краще, ніж із батьком, і т.п.). Насправді трапляються і такі, і зовсім інакші люди.

Значна частина стереотипів використовує як ключовий критерій вік. Приміром, будь-який молодик 20 років — безвідповідальний шмаркач із спермотоксикозом. Без сумніву, бувають і такі. Проте бувають і інші. Приміром, у мого друга є син студент, який так відповідально ставиться до виконуваних справ, що багатьом було б не гріх у нього повчитися.

Або ще один приклад, кожен чоловік після 40 — вічно хворий опущений імпотент і скиглій, такий собі Паніковський («Я старий, я хворий, мене дівчата не люблять...»). Я й сам так раніше думав. Потім непомітно переступив 40-літню межу і переконався на власній шкірі — брехня. Старий — нічого подібного, зовні моїх років мені ніхто не дає, а фізично я сильніший і витриваліший за багатьох 20-літніх. Хворий — теж мимо: забув, коли хворів востаннє. Дівчата не люблять — теж неправда.

А оcь із другою половиною все ще проблема: всі, з ким зводила доля, при близькому тривалому знайомстві такими не виявилися (1+2 відразу або 2+2 , що перейшло згодом у 1+2).

І останнє — про знаки зодіаку. Фільтрувати на основі цієї ознаки на «придатних» і «непридатних» нерозумно, так само, як на основі, скажімо, суми цифр номера телефону або суми зросту та всіх розмірів. Люди всі різні, й навіть народжені в один день можуть бути протилежностями. Тому читати казки про «об’єктивні» риси людей, народжених під знаком XYZ, можна, якщо робити нічого, але керуватися цими даними буквально не слід!

Кожна людина — унікальна. І для відповіді на запитання «а чого ж він (чи вона) хоче», треба вдумливо досліджувати й вивчати саме цю конкретну людину, її слова та справи в різних ситуаціях, з’їсти з нею разом пуд солі — пучками. Тільки тоді можна буде щось певне сказати. І якщо вдасться цей пуд солі з’їсти і залишитися разом, це означатиме, що, швидше за все, ви з цією людиною і є ті самі дві половинки єдиного чотириногого цілого, яке називається Ми. Отже, давайте їсти сіль! Смачного всім.

Про жіночу логіку

Михайло: Мужики! Ось ми тлумачимо про «жіночу логіку». Давайте не будемо. Немає її — жіночої логіки. Є тільки гарна фраза, термін, коли завгодно. Гарну легенду про своє загадкове мислення придумали жінки. Обдурюють вони нашого брата. У своїх діях вони керуються лише тверезим розрахунком і емоціями. А незбагненність «жіночої логіки» легко вкладається в тезу про єдність і боротьбу в коктейлі цих рушійних сил. Спробую довести сказане.

Заїхав я в п’ятницю до своєї подруги Машки. У нас чудові стосунки вже років 20, від студентських часів. Період палкої закоханості минув ще в інституті, тому навіть її чоловік Олег не боїться залишати нас у порожній квартирі, особливо якщо нам є що випити. Напевно, відсутність фізичного потягу привела до відносин, які можна назвати довірчими. Інколи ми радимося з життєвих питань, цікавлячись поглядом протилежної статі.

Машка зустріла мене в кухні й налила кави. Смачно пахнуло їжею, на плиті бризкало й шкварчало. Стіл був повний заготовок для салатів. Поки я принюхувався, Машка носилася від плити до холодильника й торохтіла про свої справи. Виявляється, через півгодини я мав піти, щоб не бентежити коханця, який мав заїхати по неї. Машка збиралася на вихідні до нього на дачу і через це весь день не вилазила з кухні. Планувалося все приготувати заздалегідь, щоб не вульгаризувати побутовими проблемами триденне перекидання в ліжку.

Поки я намагався вкрасти що-небудь їстівне, Машка відштовхувала мене від сковорідок, і з гордістю розповідала про те, як їй вдалося позбутися опіки чоловіка на всі вихідні. Чоловіка вона нейтралізувала найбільш варварським способом. Річ у тім, що колись Машка, піддавшись загальному психозу, купила за містом курник із клаптем землі. За минулі 15—20 років подружжя лише кількаразово ощасливило маєток своєю появою. Причому це були вимушені поїздки, викликані колективними скаргами сусідів: необроблений Машчин «город» перетворився на інкубатор для всіляких шкідників, які пожирають сусідські посіви.

Чоловік ненавидів дачу і пов’язані з нею проблеми. Його мрією було залити все бетоном, залишивши маленьку галявинку для шашликів. З огляду на нетерпимість чоловіка до господарської праці, Машка пару тижнів його ненав’язливо обробляла на предмет ремонту «будинку». Пручатися їй — все одно що плювати проти ураганного вітру, і чоловік нарешті погодився взяти два відгули й поїхати у п’ятницю з сином на дачу. Там вони мали дочекатися замовленої Машкою машини з дошками, розвантажити їх і перетягнути подалі від дощу і злодійкуватих сусідських поглядів під навіс. Потім, організувавши цілодобову вахту, удень і вночі охороняти до прибуття в понеділок бригади будівельників.

У такий спосіб Машка випадала з-під контролю на три дні й три ночі, які планувала провести з черговою, але цього разу «дуже коханою людиною».

Машка не була б Машкою, якби не підстрахувалася на випадок бунту на кораблі. Залишалася мала ймовірність, що озвірілий чоловік плюне на охорону дощок і припреться із сином до міста. Для спокою з ними була послана ліпша подруга Оленка.

Слід сказати, що чоловік її не переносить. Оленка дуже віддана Машці і постійно «стукає» на чоловіка. Причому робить вона це так віртуозно, що йому залишається лише скрипіти зубами від безсилої люті. Щось на кшталт: «Машенько, ти уявляєш, ми з твоїм Олежкою, коли їздили на ринок, мало не врізалися у вантажівку. Він побачив у сусідній машині якусь знайому блондинку і не встиг вчасно загальмувати...»

Зрозуміло, що «Олежек» не хотів такої компанії й навіть намагався відмовитися від поїздки. Проте Машка заявила, що не може допустити, аби її кохані син і чоловік були голодними, а Оленка відмінно готує. І якщо чоловікові на себе плювати, то її синок, кровиночка, від чоловікової дурні потерпати не повинен.

Оленка отримала орендований Машкою у приятелів мобільний телефон і пройшла короткі курси користувача. Телефон мав бути виключеним, щоб не викликати дзвінками підозр у чоловіка. А в певний час Оленка мала виходити на зв’язок із кущів або вбиральні, уникаючи зацікавлених вух і очей. Була розроблена ціла система кодових фраз, на випадок якщо «хтось почує». А якщо чоловік раптом надумає повернутися раніше зазначеного терміну, Оленка мала оповістити Машку негайно, щоб коханець відвіз її додому.

Оленка була потішена довір’ям і почувалася, як мінімум, радисткою у ставці Гітлера. Сама ж Машка тим часом ніби перебуває в тітоньки, у якої стався гострий напад гіпертонії. Про те, що в неї гіпертонічний криз, тітка довідалася від Машки. Завданням бабусі було відповідати на всі дзвінки, що Машенька щойно була, але вийшла в аптеку. На випадок нічного дзвінка був передбачений варіант: «...пішла проводжати швидку допомогу... ні, ні, спасибі приїжджати не треба, після уколу значно легше...»

На слабкі заперечення жінки похилого віку, що вона не може всі вихідні сидіти вдома, оскільки в неї купа справ (до магазину сходити, ліки купити, для котика поїсти...), Машка злітала в магазин і аптеку, отже тітонька була затарена, як пароплав перед рейсом. До моменту, коли Машка, обсипана поцілунками, йшла від коханої тітоньки, там уже зібралася зграйка тітчиних подруг. Бабусі сиділи на кухні й перебирали привезені Машкою делікатеси, які в тих магазинах, де вони тратили свою пенсію, навіть не продавалися. Бабульки згадували блокаду й, попиваючи Машчин коньяк, обливалися гіркими сльозами, по-доброму заздрячи тітці. А старий мордатий «котик» сидів біля годівниці й задумливо нюхав «кіті кет». На його думку, все, що не пахнуло зіпсованою салакою, було неїстівне.

До цього часу був тверезий і по-жіночому скрупульозний розрахунок. Проте щось зламалося в гойдалці, й збурилися емоції.

Я вже збирався йти, коли пролунав телефонний дзвінок. Це вийшла на зв’язок радистка Оленка. Вона передала контрольну фразу: «В нас усе гаразд» і відключилася. Машка засяяла. Це означало, що вона поза підозрами, чоловік завантажений по самісінькі гланди й не збирається її контролювати.

Машка підійшла до раковини і почала мити посуд. Поступово обличчя її ставало замисленим. «У нас все гаразд», — майже по складах повторила вона кодову фразу й почала з усієї сили терти тарілку. «Ні, ти зрозумів? У них УСЕ гаразд!» Тарілка вже блищала, але Машка продовжувала її зі злістю терти. Обличчя наливалася образою й гнівом: «С-с-с-ука… — раптом зашипіла вона, — у неї ВСЕ гаразд... із моїм чоловіком... Їм добре!». Тарілка вислизнула з рук і розбилася об підлогу. Очі Машки заблищали сльозами: «Які ж ви, мужики, сволоти! Поки я тут цілий день стою раком біля плити, МІЙ чоловік... на МОЇЙ дачі... з МОЄЮ подругою... і в них УСЕ гаразд!»