ЧИТАЙТЕ ПРАВИЛА!

Життя автомобіліста сповнене проблемами, зокрема і юридичними. Мало кому з водіїв вдається за все життя не стати учасником ДТП (а отже, виплачувати чи отримувати відшкодування збитку). Автомобіль, який, нічого не підозрюючи, купила людина, може виявитися краденим чи з «перебитими» номерами агрегатів. Та хіба мало які ще ситуації у водійському житті вимагають застосування до них закону!

Та все ж найпоширеніша з них — це, звісно, обвинувачення водія співробітником ДАІ в порушенні Правил дорожнього руху. Вона не тільки найпоширеніша, а й суперечки викликає іноді жорстокі. Водій зазвичай доводить свою невинність, інспектор же стверджує зворотне із упертістю, яку годилося б проявити десь в іншому місці.

Водій, звинувачений у порушенні ПДР, має повне право захищатися — і на місці ймовірного порушення перед інспектором, і пізніше у суді. Однак щоб захищатися грамотно, потрібно досконально знати ті самі правила, у порушенні яких вас обвинувачують.

Перевірено на досвіді: знання ПДР у багатьох випадках допомагає довести свою правоту. Не в останню чергу тому, що частина співробітників ДАІ в цьому питанні «плаває», а отже, найчастіше до водія пред’являються незаконні вимоги.

Та щоб грамотно застосовувати норми ПДР для свого захисту, недостатньо просто прочитати їх (чи навіть вивчити напам’ять), мало мати їх в автомобілі (а це необхідно, щоб у потрібний момент процитувати «із листа» пункт, на який посилаєтеся). Правила слід аналізувати, знати, у якій ситуації застосувати ті чи інші норми. І ще: щоб грамотно користуватися термінами правил, потрібно досконало вивчити п.1.9, який ці терміни «розшифровує».

Наведемо приклади.

Дуже поширена картина: переключення сигналу із зеленого на жовтий відбувається за мить до того, як водій виїхав на перехрестя. Зупинитися вже неможливо... Водій проїжджає перехрестя, за яким його зупиняє інспектор і обвинувачує в тому, що він проїхав на забороняючий сигнал.

Більшість водіїв при цьому або покірно погоджуються з порушенням, або говорять: «Але ж я проїхав не на червоний, а на жовтий!» В обох випадках інспектор обов’язково вважатиме водія винним. Адже жовтий сигнал вважається забороняючим, як і червоний...

То що ж, інспектор має рацію, а водію потрібно було різко гальмувати, ризикуючи одержати удар ззаду?

Ні! Пункт 8.10 ПДР прямо передбачає, що водій, котрий при вмиканні жовтого сигналу чи піднятті руки регулювальника не може зупинитися, не вдаючись до екстреного гальмування, має право рухатися далі (а водії, яким тільки подано дозволяючий сигнал, відповідно до п.16.4 ПДР зобов’язані поступитися йому дорогою). Інша річ, що відповідальність за забезпечення безпеки при цьому лежить саме на ньому, тобто у випадку ДТП він буде винний. Але якщо аварії не сталося, а перешкод нікому не створено, то водій діяв у межах правил, і карати його немає за що. Скільки грошей із водійських кишень у таких випадках незаконно йде в держбюджет чи в кишені несумлінних інспекторів, підрахувати навряд чи можливо.

Ще одна ситуація. Нерегульований пішохідний перехід на дорозі з декількома смугами руху в кожному напрямку. Пішохід починає переходити дорогу. По смузі, сусідній з тією, де знаходиться пішохід, проїжджає автомобіль. За переходом водія зупиняє співробітник ДАІ: «Ви порушили правила — не пропустили пішохода!»

Водіння в нетверезому стані чи не найтяжча провина водія в очах інспектора. (У нас ДАІ чомусь майже завжди стоїть на боці пішоходів, який не затримує і не штрафує навіть за найвідвертіші й найгрубіші порушення правил.) Та захищатися від нього можна і потрібно.

Відкриваємо п.18.1 ПДР. Там чітко зазначено, що водій зобов’язаний знизити швидкість чи зупинитися, щоб пропустити пішоходів на нерегульованому переході, але не всіх, а тільки тих, яким може бути створені перешкода чи небезпека.

А тепер звернемося до п.1.9 правил, що розкриває зміст термінів. Що таке «перешкода для руху»? Це нерухомий об’єкт у межах смуги руху або об’єкт, який рухається попутно чи назустріч у межах цієї смуги, що змушує водія маневрувати або знижувати швидкість. А «небезпека для руху» — це зміна дорожньої обстановки чи технічного стану транспортного засобу, що загрожує безпеці руху і змушує водія знижувати швидкість або зупинятися.

Будемо виходити з цих визначень. Головне полягає ось у чому: перешкода чи небезпека створюються лише в тому випадку, якщо той, кому вони нанесені (у даному випадку пішохід), змушений для власної безпеки змінювати швидкість або напрямок руху. Але не тоді, коли автомобіль спокійно проїжджає за кілька метрів від пішохода, а той продовжує переходити проїзну частину, причому ніякого ризику наїзду не створюється...

По суті, водій стає порушником ПДР при проїзді переходу в двох випадках: а) він збив пішохода; б) він не збив пішохода лише тому, що той різко припинив перехід вулиці чи встиг відхитнутися від автомобіля чи обминути його...

До речі, якщо бути формалістом, то ні «небезпеки», ні «перешкоди» не буде, якщо пішохід вискочив з-під коліс за рахунок збільшення, а не зменшення швидкості (просто зірвався на біг, щоб устигнути проскочити перед автомобілем, який рухався). Але ми формалістами не будемо і скажемо: водій порушив ПДР, якщо для того, щоб уникнути на себе наїзду, пішохід змінив швидкість чи напрямок руху. Якщо він цього не робив, а наїзду не сталося, — отже, для пішохода не було ні «перешкоди», ні «небезпеки»... І водій мав повне право просуватися, не міняючи швидкості руху.

Те ж, виходячи з визначення поняття «звільнити дорогу», стосується і обов’язку водія — пропустити пішоходів на перехресті, коли вони переходять дорогу, на якій водій повертає.

Ситуацій, подібних до описаних, у житті кожного водія трапляється чимало. Перерахувати всі спірні моменти, що виникають на дорогах, просто неможливо, та й немає сенсу. Все одно не можна дати рецепту захисту на кожний випадок. Крім одного: аргументовано доводити свою правоту інспектору, спираючись на конкретні норми ПДР, причому не на окремі пункти, а у взаємодії з іншими, часто з зовсім інших розділів правил.

А якщо інспектор переконаний у своїй правоті і складає протокол, то необхідно пам’ятати: у цьому протоколі водій має право записати свої зауваження чи пояснення. Й у відповідну графу саме і має сенс внести свої аргументи (чи викласти їх на окремому листі, але обов’язково відзначити це в самому протоколі, щоб цей лист не «загубився»). І тоді, ведучи процес про порушення ПДР, суддя буде змушений врахувати не лише точку зору інспектора, а й контраргументи водія, наявні у справі.