ЧИ ТО МОЖНА, ЧИ ТО НІ

Для більшості американських жінок гормонотерапія починається з гормональної контрацепції. Проте зі своїм безпосереднім завданням протизаплідні таблетки справляються далеко не завжди, і не їхня провина в тому. Як показують спеціальні дослідження, лише 25 відсотків усіх жінок, котрі використовують цей вид контрацепції, завжди приймали препарат своєчасно. Ще 27 відсотків могли дозволити собі забудькуватість раз на місяць. Тобто тільки 52 відсотки тих, хто приймав пігулки, справді забезпечували собі належний рівень контрацепції.

Проте дедалі більше американських жінок починають приймати гормональні контрацептиви, досягнувши того віку, коли контрацепцією можна не перейматися, і роблять це до останніх днів свого життя. Адже статеві гормони, які входять до складу препаратів, допомагають подолати гарячі припливи, нічні напади пітливості, дратуючу сухість слизових оболонок, психічну нестійкість. А численні дослідження доводять, що довгочасний прийом цих препаратів дозволяє скоротити ризик серцево- судинних захворювань і остеопорозу, підвищити в крові рівень «хорошого» холестерину й знизити рівень «поганого». Та ще й відчутно зменшити ризик онкологічних захворювань статевих органів.

Правда, з цими дослідження далеко не все так просто. Не встигне медична громадськість прийняти якийсь із виявлених ефектів за аксіому, як скрупульозні лаборанти, розпочавши повторювати експерименти, примудряються одержати результат прямо протилежний. Або взагалі не одержати ніякого. Так, останніми роками з’явилося кілька робіт, результати яких ставлять під сумнів те, що статеві гормони здатні знижувати ризик серцево-судинних захворювань. Правда, при цьому досить активно заперечується, нібито гормональні контрацептиви підвищують можливість розвитку раку грудей (ще не дуже давно це їм інкримінувалося). А от вплив названих препаратів на збільшення ваги тіла чи на психічну стійкість і зовсім не став об’єктивним медичним фактом.

Більше того, естроген, який, за даними медичної статистики, вдесятеро підвищує ризик виникнення раку матки, у комбінації з іншими статевими гормонами практично в стільки ж разів цей самий ризик знижує. З урахуванням усіх цих протиріч американські медики почали найбільш великомасштабний експеримент в історії медицини. Він має дати цілком точну відповідь щодо позитивного й негативного ефекту гормонотерапії. Правда, завершиться він лише 2005 року, а до цього медики пропонують жінкам самостійно вирішувати, чи приймати їм подібні препарати з метою профілактики остеопорозу та багатьох інших захворювань, чи утриматися через загрозу раку статевих органів. Природно, при цьому варто враховувати як свою спадкову схильність до подібних захворювань, так і інші чинники ризику.