Будь-яка погода — благодать

Погода цікавить всіх - і тих, хто планує свій день у згоді з кліматом, і тих, хто звик зав’язувати ввічливі розмови з незнайомцями на тему природних катаклізмів. Ще 1969 року в оповіданні «Початок» відомий письменник Фазиль Іскандер писав: «Єдина особливість москвичів, яка досі залишилася мною не розгаданою, - це їхній постійний таємничий інтерес до погоди. Трапляється, сидиш у знайомих на чаюванні, слухаєш затишні московські розмови, цокає настінний годинник, белькоче репродуктор, та його ніхто не слухає, хоча чомусь і не вимикають. «Тихше! - стрепенеться раптом хтось і підводить голову до репродуктора. - Погоду передають!». Усі, затамувавши подих, слухають передачу, аби наступного дня спіймати її на неточності. Попервах, зачувши це тривожне «тихше!», я здригався, думаючи, що починається війна чи ще щось не зменш катастрофічне. Потім я вважав, що всі очікують якоїсь особливої, нечуваної за своєю приємністю погоди. Може спасти на думку, що мільйони москвичів зранку вирушають на полювання або на польові роботи. А тим часом в кожного на роботі дах над головою. Тут є якась таємниця».

Українці звикли не тільки до примх погоди, а й до їх непрофесійного трактування на деяких телеканалах, де прогнози беруть невідомо звідки і без посилання на джерело. На цьому тлі справжнім «золотим перерізом» вважаються прогнози від Українського гідрометеоцентру. Головний синоптик країни - керівник цієї установи Микола КУЛЬБІДА все життя займається улюбленою справою. Професіоналізм і стриманість давно стали візитівкою його виступів у ЗМІ. Сьогодні він - наш співрозмовник.

- Миколо Івановичу, ви часто з’являєтеся на телеекранах. Відчувається, що ви досвідчений фахівець. Це юнацьке покликання привело вас у професію?

- Після школи вступив до Київського державного, нині національного, університету імені Т.Шевченка на географічний факультет, кафедра метеорології та кліматології, який закінчив 1977 року. Відтоді й працюю - спочатку в Українському бюро погоди, а потім в Українському гідрометеоцентрі. З 1992 року його очолюю. Роботи ніколи не змінював, бо залишаюся синоптиком.

З дитинства любив географію. А погода людей цікавить завжди. Мій дідусь дуже цікавився погодними змінами, прагнув знати їх наперед, щоб планувати свою роботу, - а жили ми тоді в селі Северинівка Таращанського району на Київщині. Найбільше мене вразило, коли дідусь сам змайстрував мені лижі. «Ти лягай спати, - сказав він, а вранці випаде сніг і підеш кататися». На ранок справді випав сніг. Для мене це було дивом, яке запам’яталося і відіграло свою роль у моєму житті.

Мінливі гримаси клімату

- Миколо Івановичу, літо таке гаряче, що здається, зими взагалі не буде. То справді, як багато хто каже, в нас змінюється клімат?

- Клімат - узагалі категорія мінлива. Звісно, він змінюється. Так було й тисячу, й сто років тому, але швидкість його змін різна. З початку 80-х років минулого століття кліматичні зміни помітно активізувалися. Їхньою характерною особливістю є зростання глобальної температури на всій земній кулі - йдеться про середню річну температуру повітря.

Лише за останніх двадцять п’ять років середня температура в Україні зросла приблизно на 1,5 градуса. Це говорить про дуже швидкі процеси кліматичних змін. Найбільше виражені вони взимку, особливо в січні й лютому, середня температура яких зросла на 2,3-2,5 градуса. Менш виражені - влітку, коли липня й серпня температурне зростання становить 1,5- 1,8 градуса. Це дуже багато. У перехідні сезони зміни не настільки явні. Проте істотно скорочується тривалість весняного періоду. Літо настає швидко. Це загальний характер наших кліматичних змін.

- А чи буде наступна зима такою ж лютою, як цьогоріч?

- Тут варто вести мову про всі три зимові місяці. Нинішньої зими грудень видався надзвичайно теплим, що випадає дуже рідко. Теплою була і перша половина січня. Лише друга його половина і найбільше перша половина лютого були в нас із низькими температурами, але й вони не сягнули рекордних значень. Друга половина лютого була позначена вже підвищеним температурним режимом - отже, в цілому зима була навіть теплішою проти норми. Тобто про люту зиму в цій ситуації не йдеться. Те, що мають місце нетривалі періоди досить сильних похолодань, - це теж одна з характеристик кліматичних змін: зростає різниця між найнижчими температурами взимку і найвищими влітку. Тож маємо бути готові до того, що такий характер зимового періоду спостерігатиметься й надалі: збережеться тенденція загального зростання температури, але абсолютно не виключені короткочасні періоди похолодань.

- Тільки-но відійшла спека, як почалися дощі. Чи означає це, що літо фактично минуло?

- У період з 18 по 23 серпня передбачається поліпшення погоди, поступово підвищуватиметься температура повітря, припиняться опади. Але до попередніх великих показників температура підвищуватися не буде. Хіба що на півдні вона сягатиме 30 градусів.

Погода «в розрізі»

- Чим, окрім прогнозів погоди, займається Український гідрометеоцентр?

- Маємо дуже багато напрямків діяльності - прогнозування погоди, попередження про небезпечні погодні явища, вивчення клімату, оцінка гідрологічного режиму річок та водосховищ, прогнозування змін цього режиму, попередження про паводки, високий рівень весняного водопілля. Займаємося також оцінкою стану та розвитку сільськогосподарських культур. Оскільки в цій галузі Україна є погодозалежною, ми вже понад сорок років займаємося прогнозуванням врожайності та валового збору. Значна частина нашої діяльності присвячена екологічному напряму - визначенню ступеня забрудненості атмосфери, вод, грунтів.

- Скільки в Україні метеостанцій і як збираєте дані з них?

- Усього в цілодобовому режимі працюють 187 метеорологічних станцій, які вісім разів на добу передають регулярні дані - повний набір погодних параметрів. Дані спостережень за штормовими явищами, як-от: грози, град, шквали, - передаються в міру їх виникнення. Допомагають у моніторингу й метеорологічні радіолокаційні спостереження, які дають уявлення про стан хмарних систем над територією України, а також супутникова інформація, яку ми отримуємо з європейського метеорологічного супутника Meteosat і з двох американських (українські супутники не призначені для метеорологічних досліджень). Таким чином, цілком достатнє інформаційне забезпечення наших фахівців дає змогу здійснювати вичерпний моніторинг погодних умов. Крім метеорологічних станцій, маємо ще 450 гідрологічних постів на річках і водосховищах. Крім того, проводимо моніторинг стану наших морських акваторій на узбережжі Чорного та Азовського морів. У великих промислових містах встановлено 156 пунктів спостереження за забрудненням повітря. Увесь комплекс інформації обробляється в оперативному режимі: за півгодини збираємо інформацію з усієї України.

- А які показники знімаються з супутника?

- Супутник дає нам інформацію про хмари, про стан хмарних систем, а отже, можемо визначити висоту хмари, її потужність, тип, а також потенційну небезпеку. Особливо цінним є те, що супутник дає можливість відстежувати еволюцію хмари: щоп’ятнадцять хвилин вона змінюється, а ми робимо висновки, активізується хмара чи, навпаки, її активність зменшується. Таким чином ми оцінюємо ситуацію з точки зору небезпеки, яку можуть нести дуже потужні купчасто-дощові хмари.

- Розганяти хмари справді можливо?

- Вважаю, що ні. Може йтися про те, що є певні технології, напрацьовані ще за радянських часів, для штучного викликання дощу. Є спеціальні реагенти, які розсіваються у хмарах і провокують випадіння дощу на одних територіях, начебто захищаючи від дощу інші. Але слід розуміти, що будь-яке втручання у природу - небажане, бо є додатковим екологічним навантаженням, оскільки застосовуються хімічні реагенти. Масштаби такого втручання не повинні бути значними, адже фронтальні хмари, які займають великі території, є дуже потужними і боротися з ними неможливо.

- А «виробляти» штучні хмари реально?

- Можливо, якщо засіяти реагенти на певних висотах. Можна утворити легкі купчасті хмари, але не більше. Це досить дорогі технології, головні реагенти -сухий лід та йодисте срібло. У нашій службі вони не застосовуються.

- Як контактуєте із закордонними метеорологами?

- Метеорологічне братство, об’єднане у Всесвітню метеорологічну організацію - спеціалізоване агентство ООН. Саме ВМО здійснює координацію дій усіх національних метеорологічних та гідрометеорологічних служб. На рівні національних служб особливі контакти ми підтримуємо, звичайно, із сусідами -поляками, словаками, угорцями, румунами, молдованами, білорусами, росіянами. Та й з іншими службами досить багато контактів, тому що беремо участь у багатьох заходах, які проводяться в різних країнах. Отримуємо багато інформації від національних метеорологічних служб і, зрозуміло, регулярно передаємо в міжнародний обмін свою інформацію. Контакти в нас тісні, співпрацю налагоджено.

П’ятнадцять діб - оптимальний термін

- Чи вірите в народні прикмети?

- Ні. Прогнозування погоди - це науково обґрунтоване і методично забезпечене прогнозування зміни стану атмосфери та погодних умов на конкретній території впродовж конкретного часу. Народні прикмети не мають під собою наукової бази, не мають методик, тобто не відомі закономірності, за якими вони складалися. І ще один аспект: за умови стрімких кліматичних змін народні прикмети, навіть якщо вони колись справджувалися, нині не «спрацьовують». Адже давні закономірності втрачено і, мабуть, назавжди.

- Як ви ставитеся до довгострокових прогнозів?

- Ми говоримо про методичне забезпечення самого процесу прогнозування - тобто мається на увазі, що ми знаємо певні закономірності розвитку атмосферних процесів. Але ж атмосфера - це така багатофакторна система, що оцінити зміну кожного фактора, а особливо в комплексі, досить складно. Саме тому об’єктивно для моделювання стану атмосфери є певна межа, яка визначається технічними, технологічними та науковими можливостями. Ця межа сьогодні становить п’ятнадцять діб - поза нею вже втрачаються будь-які зв’язки, і прогнозування погоди є неможливим. Але це коли йдеться про досить детальні прогнози на конкретних територіях і в конкретний час. Для довгострокових прогнозів ті методи, які застосовуються для прогнозування погоди на короткий період, не годяться. Саме тому вчені йдуть іншим шляхом, шукають якісь аналоги, порівняння, залежності, але все це дуже нестійкі закономірності, і довгострокові прогнози ще дуже довго не будуть точними. З одного боку, ми як фахівці ставимося до таких прогнозів критично, а з іншого, потреба в них є, і наукові розробки в цьому напрямі мають провадитись і надалі.

- Тож прогнози, приміром, Володимира Лиса - це байка?

- Ми оцінювали прогнози Лиса і багатьох інших - у нас багато в Україні таких метеорологів і в Дніпропетровську, і Чернігові, і Вінниці, і на Волині. Ми не побачили якихось результатів, які би засвідчили, що їхнє прогнозування варте уваги.

- А з якого часу в Україні взагалі ведуться спостереження за погодою?

- Регулярні спостереження розпочалися 175 років тому на Луганщині. 1881 року їх започаткували і в Києві. Є багато метеорологічних станцій із надзвичайно великим періодом спостережень - це все багаторічні, навіть столітні традиції.

Як зберегти об’єктивність

- Український гідрометеоцентр певним чином причетний до структури Міністерства з надзвичайних ситуацій. Добре це чи погано?

- Ми належимо до сфери управління Міністерства з надзвичайних ситуацій після ліквідації у 2005 році Державної гідрометеорологічної служби як апарату управління. А тим часом гідрометеорологічна діяльність в Україні - це ціла галузь із багатьма напрямами роботи, і саме тому вона повинна бути представлена в органах центральної виконавчої влади своїм апаратом для управління цією службою. На жаль, українські урядовці пішли іншим шляхом, шляхом ліквідації. Вважаю, час покаже, що це був хибний крок. Світова практика доводить, що в усіх країнах національні метеорологічні служби є самостійними, нікому не підпорядкованими, адже наші оцінки й прогнози мають бути незалежними.

- А якими курйозами, казусами супроводжується висвітлення теми погоди у ЗМІ?

- Казуси з прогнозами пов’язані насамперед із висвітленням на багатьох каналах інформації про погоду, яка невідомо звідки береться. Наприклад, Перший національний канал, здавалося, мав би користуватися нашими послугами, нашою інформацією. А тим часом у період надзвичайно спекотної погоди за максимальних температур, що сягали 40-42 градусів, він повідомляв про менш ніж 30-градусну температуру, не посилаючись на джерело інформації. Це нонсенс, за який хтось повинен відповідати, бо це - дезінформація. Але й в інших ЗМІ в Україні робиться приблизно те саме. Ми намагаємось із цим боротися. Але ні колишній Держкомітет телебачення та радіомовлення, ні нинішня Національна рада з питань телебачення та радіомовлення нічого в цьому сенсі зробити не захотіли…