Битва за пам’ять

15—16 серпня минає 360 років із часу переможної битви козацько-селянської армії та її союзників (кримських татар) із польським коронним військом під Зборовом.

Результатом цієї битви стало підписання Зборівського мирного договору, який торував шлях до відновлення української державності. Незважаючи на деякі невигідні для України умови (обмеження реєстру 40 тисячами козаків, повернення покозачених селян до своїх панів), загалом договір був значною перемогою гетьмана Богдана Хмельницького. Згідно з умовами договору, польським урядом визнавався автономний статус українських земель у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств (Волинь і західне Поділля залишалися у підпорядкуванні уряду Речі Посполитої).

Зборівський договір значно підвищив авторитет України у світі. Козацька держава стала нарешті суб’єктом міжнародного права. Якщо до Зборівської битви Україна підтримувала дипломатичні відносини з такими автономними утвореннями (у складі Оттоманської імперії), як Кримське ханство і Трансільванія, та пробувала встановити правові контакти з Московським царст­вом, то вже восени 1649 року Богдан Хмельницький розвинув широку дипломатичну діяльність. Із Гетьманщиною встановили дипломатичні відносини Туреччина, Молдавія, Волохія, Венеціанська республіка, кромвелівська Англія.

Проте події козацько-польської війни під Збаражем та Зборовом у серпні 1649 року починалися не надто сприятливо для козацького війська. Адже, незважаючи на блискучі перемоги над польсько-шляхетськими військами під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями (всі вони датуються 1648 роком), Богдан Хмельницький не досяг остаточної перемоги над ще потужною Польсь­ко-Литовською державою — Річ­чю Посполитою. Після підписання перемир’я він повернув полки з-під Замостя на Вкраїну. Цим скористалася польська армія, яка навесні 1649 року порушила перемир’я й розпочала наступ на українські землі. Литовська армія магната Януша Радзивіла отримала наказ захопити Київ.

Однак про рух королівської армії знав гетьман Богдан Хмельницький і очікував її. Він добре розставив розвідку і для гостинця полякам підготував найкращі сили козаків та татар (за різними даними, союзна армія налічувала до 70 тисяч воїнів, із них до 30 тисяч — кримські татари). Рейдом у ніч із 14 на 15 серпня союз­ники вийшли під Зборів. А коли польське військо розпочало переправу, вони завдали одночасного удару з фронту по тих польських частинах, які встигли переправитися, а з тилу — по обозу. Таким чином польську армію розрізали навпіл. Поляки зазнали чималих втрат (до 4000 воїнів). До козацьких рук ледь не потрапив сам король. У його таборі почалася паніка, шляхтичі ховалися хто куди. І все ж таки полякам вдалося побудувати табір на лівому березі Стрипи й закріпитися в ньому. Вранці 16 серпня козаки атакували табір і саме місто Зборів, але, на жаль, закріпитися там не змогли.

А вже наступну атаку почали татари. Оборонні вали не змогли зупинити наступу. Козаць­ке й татарське військо вдерлося до польського табору. І лише завдяки контратаці вправних німецьких найманців Ян II Кази­мир уникнув розгрому. Тоді польський король розпочав переговори з кримським ханом. Іс­лам-Гірей III не був зацікавлений у зміцненні позицій гетьмана, а тому погодився на умови короля: велику суму грошей для татар і можливість брати ясир та грабувати українські землі на зворотному шляху до Криму.

…Але битва за пам’ять про Зборівську битву теж виявилася запеклою. Згідно з розпорядженням голови Тернопільської облдержадміністрації від 26 травня 1997 року, поле Зборівської битви було взяте на облік як історична пам’ятка місцевого значення. Трохи згодом обласна інспекція охорони пам’яток історії та культури і американські вчені проводили там спільні наукові дослідження.

Проте земельною ділянкою, розташованою у привабливому місці, зацікавилася відома компанія «Авіас-плюс» і вирішила збудувати на ній автозаправку. Сесія облради влітку 2004 року відмовила цьому підприємству у відведенні землі. Своєю чергою, обласне управління архітектури та містобудування дало позитивний висновок: «…земельна ділянка розташована за межами території пам’яток, їх зон охорони…» І 2005 року будівельники викопали на ній котлован. Лише протести ряду пам’ятко-охоронних громадських організацій зупинили будівництво
автозаправки.

Певною компенсацією наруги над пам’яттю про козаків-звитяжців стала підготовка до відзначення 360-ї річниці Зборівсь­кої битви. Вона проводилася у кількох напрямах. Вико­нано зовнішній ремонт музею «Зборівсь­ка битва». Кращого вигляду набули об’єкти, в яких відбудуться відбірковий та завершальний тури 9-го Всеукраїнсь­кого фестивалю козацької пісні «Байда». Вико­нано ремонтні роботи у районному Будинку культури з упорядкуванням прилеглої території, нарешті — оновлено й міський стадіон.

— До кінця року ми оновимо експозицію музею «Зборівська битва», — запевняє його директор Григорій Баран.

Але цим плани музеєфікації не обмежуються. Заступник голови Зборівської райдержадміністрації Леонід Білик окреслює великий обсяг задуманого:

— Група фахівців під керівництвом львівського архітектора Володимира Чорногуза розробила концепцію заповідника «Поле Зборівської битви». Тутешня місцевість дає можливість облаштувати Співоче поле, а головне — відтворити тогочасну історичну обстановку: зробити фрагмент переправи через річку Стрипу, фрагменти фортечних укріплень і оборонних валів середньовічного Зборова, відкрити частину підземних ходів. А поки що в урочищі «Білий берег» будується козацька церква…

Безперечно, родзинкою святкування 360-ї річниці Зборівської битви стане богатирський турнір на призи Василя Вірастюка та реконструкція батальних сцен.

— Ми намагатимемося відтворити не лише перебіг битви, а й побут, одяг тогочасних військ. Буде представлено всі види стрілецької зброї, чорний порох, артилерію XVII століття, підсилені сучасними засобами піротехніки. Глядачі побачать козацьке військо, повсталих селян, польські військові формування. А роль татар виконуватимуть групи кінних каскадерів, — розповів про найближчі плани керівник Всеукраїнської громадської організації «Департамент воєнно-культурної антропології» Олексій Руденко. — Участь у реконструкції битви візьмуть майже 100 членів військово-історичних клубів з України, Польщі та Білорусі.