Білий шум, або Як про жертв морозу замовили слово

Поправивши шапку, яка з’їхала на очі, літній чоловік зайшов до магазину, кивнув знайомому і, потираючи почервонілі від морозу руки, сказав: «Так, справді холодно. Але все одно не розумію, чому раптом такий шум зчинився - це ж не перша холодна зима в Україні»…

«Україна лідирує за кількістю 3 серед європейських країн»… Подібними заголовками наприкінці минулого тижня зарясніли друковані ЗМІ, а для телеканалів звичними стали сюжети про замерзаючих бездомних. 101 особа загинула внаслідок аномальних морозів в Україні… 122… 131… 135 - таку цифру останньою озвучило Мінздоров’я, а слідом за ним повторили МНС і ЗМІ. А потім міністр МНС В.Балога раптом заявив: «Важливо відповідально ставитися до публікації таких даних, аж до кримінальної відповідальності, щоб у майбутньому не допускати спекуляцій на цю тему». І 6 лютого статистика загиблих на вулицях країни зникла з офіційних сайтів. А 8 лютого з’явилася нова цифра - 112 жертв морозу менш ніж за два тижні (з них у лікарнях - 17). Як загинули заявлені раніше ще 23 особи? Про це мовчать.

112 - це все одно страшно, особливо порівняно з 39 загиблими від холоду в Румунії, 73 - у Польщі, 40 - в Італії, 23 - у Литві та 24 - у Чехії. Але не забуваймо все-таки про кількість населення в цих країнах -
21,5 млн., 38 млн., 60,5 млн.,
3,2 млн., 10,5 млн. відповідно й 45,5 млн. в Україні. Чи буде коректним порівняння таких цифр, особливо враховуючи, що Україна цього року постраждала від морозів більше, ніж перелічені країни, а в Північній Італії, якої, власне, торкнулися суворі морози, проживає до 20 млн. людей? Росія ж зі своїм 142-мільйонним населенням офіційних даних про кількість постраждалих від морозів не оприлюднила. За повідомленнями ІА «ИТАР-ТАСС», у січні там загинуло 64 особи. Я особисто в це не дуже вірю.
В.Балога стверджує, що 90% загиблих у холоди українців - це люди, які зловживали алкоголем. І справді, Україна посідає п’яте місце у світі за кількістю вжитого алкоголю на душу населення. Але ж Росія - перше…

Так чи інакше, проблема існує. Справді, холодна зима в Україні не вперше. Впам’ятку ще суворий 2006-й, цілком порівнянний за мінусовими температурами повітря з нинішньою зимою, і досить-таки холодна погода грудня-2009-січня-2010. Щоправда, тоді міністри праці та соціальної політики чомусь не пили горілки й не їли каші з безхатченками. (Задля справедливості слід сказати, що дивні речі трапляються не тільки з вітчизняними міністрами, які надто відірвалися від народу, а й із закордонними. Так, днями міністр охорони здоров’я Франції Нора Бера порадила безхатченкам під час морозу «не виходити з дому».) Є.Кисельов не запрошував тоді на «Велику політику» міністрів МНС; а телеканали не тішили із завидною сталістю оперативними звітами про те, скільки пунктів обігріву відкрито по країні й скільки людей їх уже відвідали. На даний момент, до речі, таких пунктів уже 3361, і 77 плануються до відкриття. З 27 січня по 8 лютого їх відвідали понад 106 тисяч людей. Дрібниці, звичайно, але мені все-таки цікаво: чи включили в цю цифру Тігіпка з десятьма особами, які його супроводжували? До речі, «морозний шум» почав набирати таких крутих обертів саме після цього безглуздого візиту. Чому так?

Більше того, у мене запитання. З 2001-го по 2011 рік Україна з різних причин втратила близько чотирьох мільйонів своїх громадян, тобто середньоарифметично нас щорічно ставало (і далі стає) менше на 400 тисяч за рік. При цьому впродовж десяти років ми не лякаємося настільки, щоб кардинально змінювати системи, у тому числі охорони здоров’я, соціального захисту, наскрізь прогнилого ЖКГ і т.д. і т.п. Але ж порівняно з 400 тисячами щорічно

112 загиблих - крапля в морі. Скільки в Україні передчасних смертей через вчасно не надану медичну допомогу? Скільки гинуть у ДТП, зокрема й через погані дороги та непродумані розв’язки? А скільки, наприклад, за зиму гине ув’язнених (Україна посідає 10-те місце у світі за їх кількістю), які не потрапили до статистики? 4 лютого Костянтин Усов писав на своїй сторінці у Фейсбуці: «На світанку розмовляв із хлопцем, якого тримають у Лук’янівському СІЗО за підозрою в крадіжці водопровідного люка(!). В ізоляторі почалася епідемія застуди й запалення легень. Вода в кранах крижана. Опалення не працює. У вікнах величезні тріщини. Люди сплять у зимовому одязі та взутті, гріють повітря кип’ятильниками. Денна температура в камері не перевищує чотирьох градусів. Уночі - менше…»

Чому ми не метушилися так, коли з 16 січня по 10 березня 2006 року від переохолодження в нас загинуло 1044 особи, з них у домівках - 380? Чому ми не били на сполох, коли з 18 грудня 2009-го по 2 березня 2010-го в менш холодну зиму в нас загинуло 435 людей (з них у домівках - 99)? Мінздоров’я тоді давало статистику у звичайному режимі, про це писали ЗМІ, але такого буму й загальної мобілізації, як нині, не було. Не можу позбутися відчуття, що весь цей галас і метушня має на меті відволікти увагу суспільства від інших проблем і що злі морози як найлютіший ворог - насамперед бездомних - владі сьогодні вигідні так само, як в 2009-
2010-му епідемія свинячого грипу, що раптово спалахнула в Україні. Інакше в мене немає відповіді на запитання: чому ми весь час намагаємося лікувати наслідки, затикаючи пальцем безліч кривавих ран, мобілізуючи населення на допомогу бездомним і соціально незахищеним, відкриваючи пункти обігріву (у тому числі й додатково при лікувальних закладах) і забороняючи лікарям у період холодів виписувати безхатченків. Усе це - замість того, щоб усі ці роки робити профілактику й уживати всіх можливих заходів для зменшення їх кількості на вулицях. Насамперед, мабуть, розробивши програму боротьби з безпритульністю та відкриваючи притулки на постійній основі.

- 135 чи 112 загиблих від морозу - дуже сумний результат постійного зниження рівня життя українців, - вважає генеральний секретар Національного товариства Червоного Хреста України Алла Хабарова. - Сьогодні, на жаль, ніхто не може сказати, скільки в Україні людей без певного місця проживання.

На урядовому сайті стверджується, що, за даними якихось експертів, в Україні близько 100 тисяч бездомних людей (тільки в Києві близько 12 тисяч). За словами провідного експерта Центру ім. Разумкова Павла Розенка, за зведеними даними громадських організацій, їх кількість сягає 800 тисяч. При цьому «на всю Україну працює 157 соціальних пунктів по роботі з бездомними, причому за останні вісім років було відкрито тільки два такі пункти». На жаль, отримати інформацію Мінсоцполітики та праці про те, скільки, за їхніми оцінками, сьогодні в Україні бездомних і скільки закладів, що надають їм притулок, на цей момент не вдалося, - там вирішують проблеми з електрикою.

Задля справедливості слід сказати, що навесні 2006 року (можливо, після підрахунку жертв тодішніх морозів) Кабмін затвердив Типове положення про центр обліку бездомних громадян. Однак і на 2012 рік механізми обліку так і не були як слід опрацьовані, а головне - не було створено мережі соціальних закладів, які допомагали б таким людям повернутися в суспільство. Усе це, зокрема й необхідність сплати держмита безхатченком (!) за свою реєстрацію, тема для окремої розмови.

«Кількість замерзлих свідчить про нестабільне економічне, соціальне та політичне становище у Східній Європі, що є індикатором незадоволених потреб і занепаду», - писала в ці дні одна з німецьких газет. Це підтверджують 134 знеструмлені за тиждень населені пункти, десятки тисяч українців, які сидять у морози у своїх неопалюваних будинках, нечищені від снігу вулиці навіть у великих містах і щорічні побоювання з приводу того, що буде, коли розтане сніг…

Нинішній сплеск інтересу саме до теми бездомних, які потерпають від морозів, спровокований швидше не стільки реальним бажанням вирішити проблему, скільки відразу кількома, що збіглися в часі, причинами - і невдалим піар-ходом Тігіпка, й інформаційним хаосом, коли з купи новин випадково висмикується одна, і тим, що це виявилося вдалим приводом для влади перемкнути увагу суспільства з інших проблем, проявивши геройство. Так, на думку Алли Хабарової, для порятунку замерзаючих бездомних владою «на сьогодні робиться максимум того, що має робитися». Але чи є героєм той, хто рятує потопаючу в річці людину після того, як сам її туди штовхнув?