Біль

Апологети від влади безапеляційно заявляють, що держава вже сформована. Це неправда! Держава — це не тільки корумпована верхівка, а це перш за все громадянське суспільство, яке сьогодні не сформоване, здебільшого через перешкоди влади. І, як наслідок, сьогодні не створені захисні механізми. Тому держава і не правова, і не демократична. Про яку сформовану державу можна говорити, коли ми навіть, здавалося б, у малих, але значимих для духовного здоров’я народу речах виглядаємо безсилими, неспроможними протистояти всьому чужому, що нам нав’язують.

Можливо, хтось із вас, ідучи проспектом Перемоги в Києві, звернув увагу на те, що кінотеатру ім. О.Довженка, одного з найпопулярніших, не існує. Сам по собі факт для сьогодення хоч і болючий, але поширений. Цю національну гордість, що носить ім’я великого О.Довженка, просто цинічно знищено. В приміщенні казино, в яке перетворили кінотеатр, панує дух іншої культури, інших духовних цінностей. І справа навіть не в тих танцівницях, які вночі танцюють у вітринах уже теперішнього казино, й це видно з проспекту. На фасаді будівлі сьогодні красується символ іншої віри — Shambhala, «Місто сонця» — символ буддизму. Отож Будда своєю скульптурною могутністю спостерігає з вестибюля за всім, куди дістає його суворий погляд. Завершує все це дивна, на перший погляд, композиція, яка збудована перед входом і відповідає призначенню цього казино. Дивишся на неї і сум огортає душу — це все наша дійсність! У пам’яті спливають гіркі слова великого Довженка, який пройшов усі лихоліття зі своїм народом і, безмежно його люблячи, з гіркотою говорив про те, що в чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, — народ другорядний...

Цей біль ще гостріше відчувається сьогодні, коли сповнилося 110 років О.Довженку. І той же таки сценарій: влада вустами Януковича говорить одне, про велич цієї геніальної особистості та необхідність її увічнення. А дійсність засвідчує протилежне, влада майже нічого не робить для того, щоб зберегти для нащадків те, що є гордістю українців.

Зазвичай від таких випадків, як принижують національну і людську гідність, цивілізовані суспільства захищають себе дієво і ефективно, там просто такий вандалізм неможливий. А в нас, на жаль, у державі, про яку державні мужі говорять, що вона сформована, немає діла до цього, тому що рівень національної свідомості (до того на тлі корумпованого і продажного чиновництва) на всіх рівнях і щаблях влади фактично відсутній. Тому й байдуже було керівництву району, де стояв кінотеатр до того, яким змістом, якими архітектурними рішеннями буде наповнена будівля, що носила славетне ім’я кіномитця зі світовим іменем.

Всю свою енергію влада спрямовує нині на те, щоб надійно заякоритися, зберегти все незрушно! Щоб убогість і сірість знову панували на цій землі.

Кожна мисляча людина розуміє, що реформи в суспільстві потрібні. Але це робиться не такими методами і не з такою поспішністю, яка, розуміє кожен, є не що інше, як самозбереження влади. Про необхідність реформи говорить і опозиція, яка об’єктивно зацікавлена в збалансуванні всіх гілок влади, але за умов збереження національних інтересів держави і не руйнуючи Конституції.

Все промовляє про те, що всі ці явища похідні від влади, яка вражена кризою. Всі напрямки суспільно-економічного життя сьогодні не самодостатні і потребують докорінних змін, і перш за все кадрових — згори донизу. Тому що базисний розвиток в несформованій державі (де процвітає корупція і непрофесіоналізм) без визначення національної ідеї і напрямків розвитку суспільства призводить до стагнації і занепаду всіх сфер життя. Маючи багатий інтелектуальний потенціал, ми не вирішуємо найактуальніших проблем життя держави і суспільства. Навіть за такої ситуації, що склалася, ціниться не професіоналізм і моральність, а ницість, тупе і бездарне виконання вказівок, які часто бувають хибними і навіть шкідливими для держави. Не перестаєш дивуватися, що такою красивою, могутньою духовно й інтелектуально нацією керують люди, які вражають своєю сірістю та бездарністю.

Влада не розуміє, що, не розвиваючи національних пріоритетів, держава не в змозі вирішити всього спектра проблем, які сьогодні нависають над нею. В такій зденаціоналізованій і здеморалізованій державі завжди буде незатишно і недобре всім, хто її населяє.

У нації, яка століття нищилася царатом, голодоморами, репресіями, комуністичною тиранією, почуття національної свідомості майже зникло. Й умови для повнокровного національного відродження сьогодні можуть бути створені при зміні влади, яка не спромоглася цього зробити за десять років свого існування. У неї навіть немає бажання вирішувати проблеми, які життєво важливі для суспільства.

Опозиція ж представляє сьогодні найсвідомішу в національному відношенні частину суспільства. Вона може і готова сьогодні розбудовувати державу на основі того кращого, що є в нашого народу.

Народ чекає історичних перемін, чекає вже 13 років. Він має таких лідерів, які змогли б здійснити ці перетворення. І вони зараз є. Вони глибоко розуміють необхідність таких змін, які окрилили б націю, дали б поштовх вивільненню її могутнього потенціалу для всебічного розвитку, зокрема й економічного. Це потрібно сьогодні всім без винятку нашим громадянам, яким дорога ця земля.