Афоризми та цитати…Від Нікколо Макіавеллі

Нікколо Макіавеллі (1469—1527), італійський політичний діяч і дипломат, філософ, історик, драматург. Походив із давнього, але збіднілого патриціанського роду. Першим серед мислителів пояснив механізм політики як влади заради влади. Блискуче знання історії, філософії, мистецтва дозволило флорентійцю окреслити контури світу (попри певну частку скепсису й цинізму), «основаного на ідеї батьківщини, національної незалежності, свободи, рівності, праці, світу мужньої, серйозної людини» (Ф. де Санктіс). Намагався знайти універсальні правила дій у політиці крізь призму фактів історії. У сильній владі Макіавеллі вбачав головну умову процвітання держави. Він, розглядаючи державу «людськими очима», відринув мораль та християнство і став виводити її закони «з розуму й досвіду». Але цю фундаментальну ідею не слід виривати з контексту історичної епохи, в якій жив і творив Макіавеллі. Він мріяв про сильну, вільну і єдину Італію — пряму спадкоємицю Великого Риму. Основні праці: «Государ», «Історія Флоренції», «Розмірковування про Першу декаду Тіта Лівія».

Людині, котра прагне за всіх обставин бути доброчесною, залишається тільки гинути серед безлічі тих, хто недоброчесний.

Людина не може примусити себе звернути зі шляху, на якому вона досі незмінно домагалася успіхів.

Хорошими справами можна накликати на себе ненависть так само, як і лихими.

Можна, гадається мені, вважати істинним, що доля розпоряджається половиною наших учинків, але керувати іншою половиною чи близько того вона дозволяє нам самим.

Нехай доля розтопче мене, я подивлюся, чи не стане їй соромно.

Люди завжди погані, доки їх не примусить до добра необхідність.

Не можна назвати доблестю вбивство громадян, зраду, віроломство, жорстокість і нечестивість; усім цим можна здобути владу, але не славу.

Якщо вже йдеться про інтереси батьківщини, не слід розмірковувати, справедливим є це рішення чи несправедливим, милосердним чи жорстоким, похвальним чи ганебним, облишити слід усілякі міркування і прийняти те рішення, яке відповідає порятунку її життя та збереженню свободи.

Якщо в народі шукає опори государ, який не просить, а наказує, до того ж безстрашний, не занепадає духом у нещасті, не упускає потрібних приготувань для оборони і вміє розпорядженнями своїми та мужністю вселити бадьорість у тих, хто його оточує, він ніколи не обманеться в народі і переконається в міцності такої опори.

Один із нинішніх государів, котрого утримаюся називати, тільки й робить що проповідує мир та вірність, насправді ж тому й іншому щонайлютіший ворог; але якби він дотримувався того, що проповідує, то давно втратив би або могутність, або державу.

Той, хто оволодіває державою, повинен передбачити всі образи, щоб покласти край їм разом, а не відновлювати день у день; тоді люди потроху заспокояться, і государ зможе, роблячи їм добро, поступово завоювати їхню прихильність. Хто вчинить інакше, з остраху чи з лихого наміру, той ніколи вже не вкладе меч у піхви і ніколи не зможе обпертися на своїх підданих, які не знають спокою від нових і безперестанних образ. Тож образи потрібно завдавати разом: чим менше їх розсмакують, тим менше від них шкоди; благодіяння ж корисно робити помалу, щоб їх розсмакували якнайкраще.

Військо, яким государ захищає свою країну, буває або власним, або союзницьким, або найманим, або змішаним. Від найманих і союзницьких немає користі і вони небезпечні; ніколи не буде ні міцною, ні довговічною та влада, яка спирається на наймане військо, тому що найманці честолюбні, розбещені, схильні до розбратів, задерикуваті з друзями і боягузливі з ворогом, віроломні й нечестиві; поразка їхня відстрочена лише настільки, наскільки відстрочений рішучий напад; у мирний же час вони розорять тебе не гірше, ніж у воєнний — противник.