А ПТАХИ, ЯК ЛЮДИ...

Навіть маючи чоловіка, можна почуватися самотньою. А як хочеться замість квапливого ранкового бурмотання «із добрим ранком», найчастіше з «бодуна» або просто після важкого сну на повний шлунок, почути щире побажання удачі в новому дні... Кажуть: «Заведи собаку». Звісно, собака — кращий друг людини, але наш ротвейлер Принц другом вважає лише чоловіка, я для нього — лише нав’язливий додаток до корму. І потім, у цього вірного друга є одна вада — він не розмовляє. Я твердо вирішила, що мені потрібен удома хтось уважний і говіркий. Знайомий «папугознавець» довго перераховував переваги й недоліки мого нового можливого друга. Спочатку обговорювався варіант какаду, оскільки він найбільш товариський із папуг. Найвагомішим аргументом на користь цієї особи був: «Не приведи Господи, похитнеться твій сімейний добробут, тоді ти зможеш використовувати його для витягування щасливих квиточків». Але я вже спостерігала цей екземпляр пернатих у друзів — справжній сімейний тиран, вимагає постійної уваги, жахливо ревнивий, до того ж кривляється. Пропонували мені намистового папугу, престижна птиця. В усьому світі він — знак добробуту і процвітання, але для мене цей папуга занадто великий і, головне, дорогий.

Коротше, моїм другом став жако, або африканський сірий папуга. Я навчила його говорити. Він виявився винятково талановитим, чітко вимовляє вже 50 слів. Мало того, відтворює тембр і відтінки інтонацій членів сім’ї! Навіть повторює цілий обідній діалог із репертуару чоловіка: «Картопля холодна, підігрій», присягаюся, із тим же падлючим виразом обличчя!

Звісно, до вибору папуги я поставилася відповідально. На моє глибоке переконання, «попка-дурень» — твердження щонайменше нерозумне, бо мій папуга, без якого я зараз не мислю собі життя, скаже ранкове вітання саме вранці, а «на добраніч» вимовить не раніше, аніж буде погашене світло. Я часто прокидаюся вночі, не спиться, він, одразу стрепенувшись, говорить: «Я не сплю». А тепер згадайте, що говорить ваша найдорожча половина в цій ситуації, коли ви крутитеся в ліжку? Отож-бо...