28 січня — 3 лютого

31.01

1828 — У Відні в еміграції помер князь Олександр Іпсиланті, герой національно-визвольної боротьби греків за незалежність. Генерал-майор на російській службі, учасник Вітчизняної війни 1812 року був керівником таємної організації «Філікі Етерія», що мала на меті повалення османського ярма в Греції. 1821 року О.Іпсиланті організував антиосманське повстання в Бессарабії, сподіваючись, що його підтримають одновірці з Росії. Але Олександр I перебував під сильним впливом канцлера Австрії князя Клеменса Меттерніха, який перешкоджав ослабленню Турецької імперії. Повстання в Бессарабії було придушене, але стало імпульсом до початку боротьби за визволення, власне, у Греції. Після дев’яти років тяжкого протистояння, що коштувало грекам страшних жертв і злигоднів, країни Європи були змушені втрутитися і примусили Стамбул поступитися. 3 лютого 1830 року в Лондоні було підписано протокол, за яким Російська імперія, Великобританія і Франція гарантували Греції незалежність. Країна проголошувалася конституційною монархією.

1.02

1979 — Лідер іранських шиїтів аятола Хомейні після 15 років вимушеної еміграції у Франції з тріумфом повернувся до Тегерана. Ще 16 січня Іран, охоплений народними заворушеннями, залишив шах Мохаммед Реза Пехлеві. Ісламська революція остаточно перемогла після того, як на всенародному референдумі політика Хомейні отримала підтримку населення. 1 квітня Іран було проголошено Ісламською республікою.

2.02

1916 — Російський імператор Микола II прийняв відставку глави уряду 76-річного Івана Горемикіна. На цю посаду було призначено ще одного «старикашку» (як називав престарілих прем’єрів, своїх протеже, Григорій Распутін, який практично керував країною), 67-річного Бориса Штюрмера. Імперія агонізувала, і обидва прем’єри не дожили до Жовтневого більшовицького перевороту.

3.02

1924 — У Вашингтоні помер 28-й президент США, лауреат Нобелівської премії миру Томас Вудро Вільсон. Президент США (1913—1921) відіграв важливу роль у створенні повоєнної Європи, у підготовці системи мирних договорів, які окреслили контури світопорядку. Втім, Версальська система підготувала ґрунт для реваншизму і територіальних претензій країн, котрі програли у Великій війні, а також незадоволених результатами розподілу «трофеїв».