28 квітня виповнюється 60 років від початку акції «Вісла»

28 квітня 1947 року у Польщі почалася військова акція «Вісла», яка мала на меті знищити компактні поселення українців на польській території. Близько 140 тисяч українців та членів змішаних родин було депортовано до західного та північного регіонів Польщі. Акція супроводжувалась масовими арештами та чисельними вбивствами.

Переселенці, котрих підозрювали у належності до підпілля, і ті, котрі намагалися повернутися на попереднє місце проживання, потрапили до Центрального табору праці у місті Явожно — колишньої філії нацистського концтабору Аушвіц. За колючим дротом спецтабору для українців, який проіснував до січня 1949 року, опинилося 3,9 тис. людей. Унаслідок жахливих умов проживання та фізичних знущань загинуло не менше ніж 160 осіб.

Акція «Вісла» була не першою примусовою депортацією українців зі східних земель Польщі. У 1945 році відбувся «обмін населенням» між УРСР та Польщею, при якому 482 тисячі українців було насильно переселено до Радянської України. Переселення здійснювалося силами трьох польських армійських дивізій і супроводжувалося масовими вбивствами. Точна кількість загиблих у тій операції невідома, але в одному лиш селі Павлокома біля річки Сян було вбито 350 українців. Ініціатором цієї акції був Радянський Союз.

У 1990 році акцію «Вісла» польський сенат визнав злочинною, у 1997 році те саме вчинив президент Польщі. У 1998 році було відкрито меморіал на місці однієї з братських могил українців, що загинули під час операції.

Проте чимало націоналістично настроєних польських політиків і дотепер вважають акцію «Вісла» правильним кроком. Майно українських громад у Східній Польщі, зокрема, приміщення православних та греко-католицьких церков, так і не було повернуто законним власникам.

Детальніше про жахливу сторінку українсько-польських відносин читайте у статті Юрія Гаврилюка «Розв’язати остаточно українське питання в Польщі» у свіжому номері «ДТ».