Українці хочуть «зрівнялівки», тоді як країна далека від соціальної справедливості

Як розповіла ZN.UA старший науковий співробітник Інституту соціології НАНУ Ольга Іващенко, судячи зі значення індексу Джині, а також за соціологічною оцінкою нерівності доходів у країні, українському суспільству притаманні егалітаристські настрої.

«Однак тепер ми прийшли до завершення встановлення олігархічної республіки, а олігархат за визначенням не містить аспекту соціальної справедливості. Тому вся ця політекономічна гра з формальними показниками - прожитковим мінімумом, рівнем забезпеченості прожитковим мінімумом, мінімальними зарплатами і пенсіями - всього лише певний соціально-політичний ритуал, не більше», - вважає О. Іващенко.

І хоча, за її словами, розрив між доходами багатих і бідних українців дуже високий, можна констатувати, що в країні ніколи не було запиту на соціальну справедливість. Жодних соціальних хвилювань із цього приводу не спостерігалося.

За двадцять років Україна набула статусу демократичної країни з ринковою економікою, увійшла до СОТ. Ось тільки щастя ці трансформації українцям не принесли, - рівень задоволення життям в Україні і Молдові найнижчий із-поміж усіх європейських країн (3,95 і 3,75 бала, відповідно, за даними World Values Survey).

За два десятиліття «напівринкових недореформ» переважна більшість українців так і не змогла знач но поліпшити своє матеріальне становище. Проте соціологічний моніторинг Інституту соціології фіксує зниження кількості бідних українців: за період із 2002-го по 2009 рік їх стало вдвічі менше - 21% населення. Водночас у людей наростало відчуття соціально-економічної нерівності.

При цьому кількість автомобілів на дорогах збільшується, як і кількість грошей на рахунках. Українці активно відпочивають за кордоном. І на цьому тлі витрати на харчування становлять у сукупному доході сімей не менше 50% (якщо ця стаття витрат становить 60% і більше, ООН зараховує країну до бідних). Для порівняння: сьогодні в Німеччині сім’я витрачає на харчування 10% свого доходу, у Польщі - 25%, а ось комунальні витрати в Німеччині становлять 30% доходу, а в Польщі - близько 20%. Очевидно, що українці змушені виживати в основному за рахунок тіньових доходів.

Детальніше читайте в свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Ірини Кириченко «Анатомія нерівності».