Рівень радіації у рибі Київського водосховища поки що не перевищує норми

Станом на 2010 рік вміст радіонуклідів у воді Київського водосховища становив соті частки Бк/л, тобто був близький до доаварійних рівнів. Проте на замулених верхніх ділянках водосховища зберігаються досить високі концентрації, особливо цезію-137, що певною мірою впливає і на забруднення гідробіонтів.

Про це у своїй статті для ZN.UA пишуть директор Інституту гідробіології НАН України, академік НАН України Віктор Романенко та доктор біологічних наук, професор Михайло Кузьменко.

Починаючи з 2003 року і до сьогодні, середня питома активність цезію-137 у рибах Київського водосховища не перевищує 50-70 Бк/кг, тобто нижча за допустимі рівні. Однак у деяких особин до останнього часу спостерігається перевищення допустимих рівнів вмісту радіонукліда. Так, у 2009 році в організмі щуки зареєстрували питому активність цезію-137 - 165 Бк/кг, у 2010 році в організмі чехоні - 220 Бк/кг.

Отже, у Київському водосховищі питома активність радіонуклідів стронцію-90 і цезію-137 у гідробіонтах основних систематичних груп рослинності, молюсках і рибах перевищує доаварійні рівні. Донні відклади, особливо на верхніх замулених ділянках водосховища, оцінюються як тверді радіоактивні відходи.

У зв’язку з виведенням з експлуатації ЧАЕС відпала необхідність у водоймі-охолоджувачі, площа якої становить 22,7 кв. км, середні глибини - близько 6,5 м, максимальні - досягають 18-20 м. Її було створено на ділянці колишнього русла р. Прип’ять для забезпечення атомної станції водою.

Упродовж року рівень води у водоймі на 6-7 м вищий за рівень води у р. Прип’ять і постійно забезпечується підкачуванням води з річки, що спричиняє значні витрати. Майже по всьому периметру водойми намито піщану дамбу. Через ложе і дамбу вода інтенсивно фільтрується і повертається у р. Прип’ять. Осушення значних площ водойми створює потенційну загрозу вітрового перенесення високорадіоактивних речовин, оскільки значна їх кількість зосереджена на мілководді, а отже, опиняється на осушених ділянках.

«Скільки мине років, доки в умовах Полісся осушені ділянки водойми освоїть трав’яна і чагарникова рослинність, а з часом - і дерева? Як запобігти вітровому перенесенню радіонуклідів з осушених ділянок? Це та багато інших питань не полишають науковців. Турбує і те, що представники рослинного, і особливо тваринного, світу, які заселятимуть інтенсивно забруднену радіонуклідами трансформовану екосистему водойми, зустрінуться з дозами йонізівного опромінення в багато разів більшими за ті, які формуються в умовах природного радіаційного фону», - пишуть автори.

Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті Віктора Романенка та Михайла Кузьменка «Збагачені» води».