Пияцтву — бій! Будьте поруч із дітьми, коли вони дивляться телевізор

На більшості наших телеканалів цілком відкрито відбувається обробка масової свідомості з метою залучити до нетверезого способу життя якомога більшу кількість людей. Найтривожніше за наших дітей. Не говоритимемо про те, що перейматися цим повинні державні мужі, ті, хто відповідає за державну безпеку, моральні авторитети й чесні журналісти. Немає сенсу заглиблюватися у складні теорії змов, розмірковувати на тему «Кому вигідно?», давати волю розпачливому бажанню махнути на все рукою або й поготів впадати у крайнощі - як-от забороняти дітям дивитися телевізор. Підійдімо до цієї проблеми з іншої позиції - що робити в такій ситуації відповідальним батькам?

Для початку пропоную якийсь час відстежувати моменти, пов’язані з пропагандою пияцтва по телевізору. Для загальної картини зовсім не обов’язково дивитися якийсь фільм чи серіал від початку до кінця - ви неминуче побачите відповідні сцени, просто поклацавши пультом.

Насамперед слід звернути увагу на фільми й серіали, які цікаві вашій родині. Цілком можливо, що ви по-іншому подивитеся на «безневинний» серіал, який переглядає тільки бабуся. На жаль, дитина чи підліток цілком може «підхопити заразу» навіть якщо просто крутиться поруч. Досить, аби лунали певні фрази, а на екрані з’являлися відповідні картинки.

Однак не поспішайте оголошувати війну конкретним телепродуктам і панікувати з приводу того, що телевізор «псує дитину». Можна повністю вигнати екрани й монітори з сімейного життя, але це не найкращий вихід. Буде набагато гірше, якщо в перехідному віці підліток «допадеться» до перегляду всього підряд десь у друзів. Тоді вас не буде поруч, щоб від чогось застерегти, на щось звернути увагу, посіяти певні сумніви, та й вік буде вже такий, коли тато і мама (нехай і на певний час) перестають бути авторитетом.

Краще призвичаїтися звертати увагу на випадки обробки нашої свідомості й навчити цього дітей. І якщо дитина змалку звикне аналізувати те, що чує, читає і бачить на телеекрані, зіставляючи це з реальністю, вона робитиме це автоматично все життя. Розучитися думати не можна так само, як не можна розучитися плавати. Навчімо ж наших дітей плавати в інформаційних потоках.

Придивімося і прислухаймося

Визначмо загальний відсоток часу, який герої проводять за споживанням спиртних напоїв; сцен, у яких пиячать жінки й молодь; картинок, коли людина впивається «до чортиків»; смішних «позитивних» поворотів сюжету, пов’язаних з випивкою; особливо «красивих» кадрів з «художнім» показом: грайливий струмінь пива, бризки шампанського, прозора як сльоза горілка… Ну й, звичайно, кількість прихованої (і не дуже) реклами конкретних напоїв.

Звернімо увагу на окремі настановні фрази - своєрідні меседжі, якими все це супроводжується. Наприклад: «Маємо право. Зробили велику справу»; «У чоловічій субкультурі зазвичай не відмовляються». Важливо враховувати контекст. Так, жінка каже про свою п’яну сестру: «На­решті вона почне жити
пов­ноцінним життям». «Ідеаль­на» дружина, зустрічаючи чоловіка після роботи: «Я маю тебе нагодувати. І напоїти. Винця?». Лікар після автокатастрофи: «Тверезий би загинув, а п’яному хоч би що». Про п’яного «до чортиків»: «Їх можна зрозуміти - друзі, давно не бачилися…». Ну а якщо персонажі пити й відмовляються, то не надто рішуче, бо на фрази «а ми по крапельці» або «я сама робила, на смородині» без вагань відповідають «ну, по крапельці можна» і «давай, раз сама робила».

Це випадкова добірка з серіалів і телефільмів, отримана методом «клацання знічев’я пультом», без відстеження назв і країни-виробника. Простежуються приклади й більш грубої і, навпаки, значно тоншої та вишуканої пропаганди. Однак головну небезпеку криють у собі мильні опери.

Таке шкідливе «мило»

У чому ж небезпека мильних опер? У прадавні часи особливо цінувалися усні розповіді, бувальщини, які передавалися з вуст у вуста. Крім того, люди споконвіків «пліткували» - розповідали про те, що трапилося з близькими, друзями, сусідами, знайомими й геть незнайомими людьми.

І це були не пусті розмови, а школа життя. У процесі обговорення життєвих перипетій, конкретних учинків і стилю поведінки оточення відстежувалися причинно-наслідкові зв’язки: певний спосіб життя чи окремі вчинки найчастіше призводять саме до таких результатів. Це й складало досвід людства, закріплений у прислів’ях і приказках, притчах і казках. Потужний потяг до спостереження за життям оточення закладено в нас інстинктом самозбереження, прагненням до виживання. Від уміння запа­м’ятовувати те, що трапилося з іншими, і робити висновки для себе залежало життя людини, її благополуччя й здоров’я.

Саме тому такі популярні в нас серіали, ток-шоу й передачі, в основі яких розповіді «з життя». Їхня сила й привабливість у тому, що вони - сурогат життєвих спостережень. І оскільки відсоток правди в них украй незнач­ний, вони особливо небезпечні. Фактично виростають цілі покоління, дезінформовані й дез­орієнтовані в житті. Не просто позбавлені досвіду, а обтяжені фальшивими знаннями. І ось уже, надивившись мильних опер, бабуся з розумним виглядом пов­чає, ґрунтуючись на «серіальних» історіях…

А тим часом саме знання життя й збагачувало народну муд­рість, яка впродовж століть живила розум і душу. І не піддавалися сумніву прості істини: питуща людина рідко буває щаслива, її доля драматична й непоказна, від її пороку страждають близькі, куди й діваються професійні навички, настає моральна деградація, людина втрачає сім’ю, повагу з боку оточення, здоров’я, а часто й саме життя.

А що можна почерпнути з фільмів і серіалів? Переживати неприємності герой повинен «з гідністю», гордо напиваючись. Друзі потрібні, щоб у них на момент неприємності і вдень і вночі обов’язково знайшлася горілка. Подруги збираються для того, щоб разом упитися. П’яна жінка - це дуже зворушливо, смішно, у такому стані якнайлегше зав’язуються романи. Покинути пити зовсім легко, а пияцтво аж ніяк не заважає вдалій кар’єрі, казковому заміжжю й щасливому сімейному життю. Серіали й мелодрами «для сімейного перегляду» «перенаселені» мудрими позитивними пияками-філософами обох статей, які вчать жити, опиняються в потрібний час у потрібному місці і зрештою всіх рятують. Позитивні персонажі п’ють і потурають п’яницям, а негативні - або самі зануди-непитущі, або «кривдять» п’яниць.

Завдання батьків нена­в’яз­ливо і ніби між іншим звертати увагу дітей на таку невідповідність реальному життю. Не читаючи моралі, а просто розповівши «в тему», як буває насправді, запропонувавши згадати, що самій дитині доводилося спостерігати в сім’ях сусідів, однокласників і знайомих. На жаль, прикладів не бракуватиме. Але щоб це стало можливим, треба мати звичку розмовляти з дітьми і бути поруч, коли вони дивляться телевізор…

Ми розглянули тільки один аспект обробки свідомості, якого зазнають наші діти. Можна відстежити випадки пропаганди іншого штибу, романтизацію споживання, формування прагнення до «красивого життя» тощо. Але якщо з’явиться звичка аналізувати те, що тобі підносять з екрана, навряд чи доведеться зупинятися на кожному окремому моменті - діти самі все помітять, та ще й вам розкажуть, чого ви не завважили.

Чи означає це, що, навчивши дітей аналізувати те, що їм намагаються нав’язати, ми убезпечимо їх від уживання спиртних напоїв, паління, раннього сексу, мрій про красиве життя за будь-яку ціну й багатьох інших небезпек? Аж ніяк. Проте ми просто виконаємо свій батьківський обов’язок.