Підтримати
Метеорологічні спостереження фіксують рекордні позначки температури, часті паводки, зменшення Великого австралійського коралового рифу, зникнення древнього льодовика Окьокулл. Звістки про це скроляться, але цікавлять людство менше, ніж новини з життя Кім Кардашьян. Винятком є пожежі.
Впродовж кількох мільйонів років наші предки жили в африканській саванні, не переймаючись коливаннями курсу валют, кредитами на житло і сімейним життям принца Гаррі. По-справжньому їх бентежили лише леопарди та пожежі. Минули віки і леопарди перестали бути проблемою, натомість з'явилися нові, незнані раніше небезпеки. Але вогню ми й зараз боїмося не менше, ніж леопардів. Відлуння тих часів відчутне й досі, ─ найбільше ми звертаємо увагу на те, що має кольори цих двох небезпек: жовто-чорний або червоний.
2019-й рік не був спокійним ні для України, ні для світу. Можна навести великий перелік проблемних тем, але "найгарячішою" (в усіх значеннях) була тема пожеж. Чимало українців обурюються: чому фотографія обгорілого кенгуру викликає бурхливішу реакцію, ніж портрет українського воїна в траурній облямівці? Тому що страх перед вогнем значно древніший за почуття патріотизму і міцніше вкарбований у підсвідомість.
Спробуємо поглянути на тему австралійських пожеж: чи немає в ній сигналів, актуальних і для українців?
Пожежі в Австралії не рідкість, як-не-як, це найсухіший континент. І вони почалися тут тисячі років тому. Згідно із палеоботанічними даними, вже наприкінці мезозойської ери, коли динозаври ходили по Землі, у місцевих рослин з'явилися спеціальні утвори для захисту від вогню.
Однак по-справжньому пожежі в Австралії стали регулярними наприкінці Льодовикового періоду (приблизно 55 тисяч років тому), чому сприяв ряд обставин. Однією з причин їх виникнення були глобальні зміни клімату, які в Австралії проявлялись не в утворенні льодовиків, а в збільшенні посух.
Сприяла виникненню пожеж і своєрідна ситуація, що склалася в тваринному світі континенту. Основними хижаками тут були крокодил квінкана та велетенська ящірка мегаланія. Їм, на відміну від мешканців Євразії та Африки, не загрожували хижаки, кмітливістю і спритністю рівні вовкам чи крупним кішкам. То ж місцеві тварини були не готові до того, що на континент проникне людина зі своїм супутником у полюванні - собакою.
Люди та дикі собаки швидко знищили як хижаків, так і крупних травоїдних. Сучасні кенгуру та вомбати є лише рештками колишнього різноманіття австралійських травоїдних тварин.
Приблизно 55 тисяч років тому на континенті виникла проблема: хто замість вимерлих тварин з'їдатиме рослинність? Ні люди, ні собаки Дінго, вочевидь, жувати траву не бажали. Сухостій та опале листя накопичувалось у великих обсягах, час від часу призводячи до пожеж. Для запобігання лиху аборигени призвичаїлися підпалювати суху рослинність.
Попри те, що профілактичні підпали впродовж десятків тисяч років були відносно ефективними, важко назвати цей захід природним. Окрім того, часом це було першопричиною великих пожеж. Сьогодні Австралія намагається відмовитися від неоднозначного методу "профілактичного палу", але кращої альтернативи поки що не розроблено.
Однак проблема пожеж є болючою не лише для лісів Австралії. Вона зачепила, наприклад, і ліси Амазонії, і Сибірську тайгу.
Між пожежами в Австралії, Бразилії та Росії існують паралелі. Екосистеми цих країн різняться: сухий австралійський буш, вологий тропічний ліс і прохолодна сибірська тайга. Та й між країнами є великі відмінності: цивілізована Австралія, Бразилія, що швидко розвивається, та зашкарубла в радянському минулому Росія. Але в усіх трьох випадках корінь лиха схожий - нераціональне землекористування. На жаль, це ж стосується і України.
Користувачі лісових угідь часто зловживають "санітарними рубками", використовуючи їх для вирубки здорових дерев. Не дивно, що природоохоронці протестують проти "санітарних рубок", і виникає неоднозначна ситуація: дозвіл на рубки дозволяє приховати незаконну лісозаготівлю, а їх заборона сприяє накопиченню сухостою і збільшує ймовірність пожеж. Проблема могла б бути вирішена за умови втручання держави, але цього немає (якщо, звісно, не вважати таким "кришування" недоброчесних землекористувачів).
І хоча масштаби пожеж у наших краях значно менші (принаймні поки що), існує безліч проблем на всіх рівнях. Нерідко наші співвітчизники самовільно вдаються до підпалу сухої трави та очерету, не лише знищуючи цим чимало тварин, але і наражаючи на небезпеку людей. Інші ж просто не дбають про пожежну безпеку.
З-поміж трьох зазначених вище країн найбільш оптимістичне майбутнє у Австралії. Як би яскраво вона не палахкотіла нині, але місцеві види рослин і тварин почали призвичаюватися до пожеж ще в часи динозаврів. І, як показали останні 50 тисяч років, їм це вдалося. Рослинний і тваринний світ України, Бразилії та Росії не наділений такими властивостями.
Окрім нераціонального природокористування, ще однією причиною того, що лісові пожежі почастішали, стали глобальні зміни кліматичної системи планети.
Прикладом є пожежі в Швеції, хоча про них значно менше говорили в ЗМІ. Річ у тім, що пожежі австралійського рідколісся чи сибірської тайги ─ досить звичайне явище, лякає лише його масштаб. Тоді як в Швеції впродовж віків масштабного займання лісів взагалі не знали!
Скептики зауважують, мовляв, на скільки ж градусів має підвищитися температура, щоб спалахнули шведські ліси? Та річ не в підвищенні показань термометра, а в тому, що потепління сприяє формуванню в атмосфері так званих блокуючих антициклонів. За таких умов погода може не змінюватися впродовж декількох тижнів, а то й місяців. Прояв цього українці можуть спостерігати сьогодні, поглянувши у вікно. Зупинка в змінах погоди сприяє посухам, за яких навіть уламок скельця чи кинутий недопалок може розбудити вогняну стихію.
Сьогодні, як і тисячі років тому, вогонь привертає увагу. Нам варто замислитися принаймні над цим сигналом. І не заради далекої Австралії, а заради самих себе. Природа Австралії незабаром відновиться, евкаліптові ліси напрочуд живучі та швидкорослі. Та й відроджуються вони швидше, ніж штучно спалені херсонські ліси і Карпати.
Ми мусимо змінити стратегію природокористування як на локальному, так і глобальному рівнях. Інакше нащадків будуть бентежити не коливання курсів валют, а леопарди.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google