Небезпечні тенета всесвітнього павутиння

На сьогодні пріоритетними серед дитячих інтересів залишаються мобільні телефони, ігрові автомати та комп’ютери. Тепер це невід’ємна частина життя кожного школяра. І проблема не лише в тім, що комп’ютер поступово став витискати живе спілкування. Найчастіше вічно зайнятим батькам навіть спокійніше, коли чадо сидить удома, втупившись у монітор, а не нипає вулицями. При цьому, за статистикою, про труднощі, з якими зіштовхуються їхні діти, здогадуються тільки 15% батьків, і менше половини мають уявлення про елементарні засоби онлайн-безпеки.

В Україні понад 200 тисяч дітей віком від 5 до 18 років користуються Інтернетом. І кількість юних онлайн-користувачів щороку зростає на 30%. Безумовно, Інтернет несе в собі величезний розвиваючий і освітній потенціал. Але є і зворотний бік медалі. Це сайти з ненормативною лексикою, які пропагують насильство, жорстокість, порнографію, педофілію і продаж наркотиків.

Щоб залучити до цієї проблеми широку громадськість, компанія «Майкрософт Україна» ініціювала проведення круглого столу на тему «Роль держави, бізнесу та громадських організацій у розв’язанні проблеми безпеки дітей у мережі Інтернет». В обговоренні взяли участь представники органів влади, недержавних організацій, а також провідних технологічних компаній.

Глава Всеукраїнської асоціації комп’ютерних клубів Олександр Бернатович надав усесвітні статистичні дані, які свідчать про серйозність обговорюваної теми. За оцінками Harding Institute, щодня в Інтернеті з’являється в середньому 530 нових порносайтів (2003 року — 260). Порносайти становлять 12% від загальної кількості — 4,2 млн. Порнографічних сторінок — 372 млн. 30% користувачів Інтернету 2005 року відвідали порносайти (2003 року — 10%). Одна дитина з п’яти, що мають доступ до Інтернету, заходить на порносайти. Щомісячна кількість запитів порнографії в пошукових машинах — 68 млн. (30% від загальної кількості). Щоденна кількість запитів на тему дитячої порнографії з використанням програми — 116 тисяч. Кількість сайтів, які пропонують дитячу порнографію, — 100 тисяч. Сексуальні домагання до підлітків у чатах становлять 89%. Середній вік дітей, у яких перше знайомство з порнографією відбулося в Інтернеті, — 11 років. 90% 8—16-річних підлітків зіштовхувалися з онлайн-порнографією. За даними американського Національного центру зниклих дітей, кожна п’ята дитина дістала запрошення педофілів по Інтернету. Це становить п’ять мільйонів дітей.

У своєму виступі Бернатович зауважив, що в Україні механізми захисту дітей від негативного впливу Інтернету або взагалі не застосовують, або застосовують формально. Насамперед відсутня нормативно-правова база. Неможливо подолати проблему лише шляхом заборон на розміщення негативної інформації на сайті. Системи фільтрації «шкідливих сайтів» ефективні тільки за умови створення та постійного відновлення їх «чорних списків». Але щодня в Інтернеті виникають сотні нових сайтів. І для обробки величезного потоку такої інформації потрібні кошти, ресурси та великі витрати, а це нереально. Можлива фільтрація словесного й образотворчого змісту сайта. Але найбільш ефективні програми занадто дорого коштують, а дешеві працюють дуже погано. До того ж неможливо об’єктивно оцінити ступінь негативності сайта. З усього переліченого найкращим засобом захисту залишається система індексації (маркірування) сайтів. У зв’язку з цим Бернатович вважає, що Міністерство з питань сім’ї, молоді та спорту, національна експертна комісія мають розробити положення про українську систему індексації сайтів із негативною інформацією, й інші нормативні документи.

Однак лише шляхом технічних знахідок проблеми не розв’яжеш. Роль сім’ї та школи не менш важлива.

Заступник міністра науки й освіти Віктор Огнев’юк зізнавався, що головну увагу його відомство приділяє комп’ютеризації шкіл, а питання безпеки відійшли на другий план. З бюджету на комп’ютеризацію шкіл виділено 163 мільйони гривень. На 1 січня 2006 року комп’ютеризовано 9080 навчальних закладів — це 73% від усіх загальноосвітніх шкіл. Тільки у 15% шкіл є можливість підключення до Інтернету. Асоціація комп’ютерних клубів виступила ініціатором проекту «Шкільні інтернет-центри». Нині працюють 250 тисяч таких приватних шкільних клубів. Суть проекту от у чому: приватний підприємець забезпечує комп’ютерами клас інформатики, підключає їх до Інтернету і в першій половині дня в класі проводять уроки, а решту часу центр працює як комерційна організація.

У шкільній програмі існує курс інформатики, але тема безпеки дітей в Інтернеті в ньому не передбачена. У ході дискусії виникла пропозиція створити спеціальний підручник. Та, на мій погляд, це чергова ілюзія. Яким чином підручник зможе уберегти дитину від сексуальних домагань, педофілів і порнографії? Кожен школяр напевне знає про шкоду паління й алкоголю, проте рано чи пізно намагається скуштувати заборонний плід. Неможливо заборонити дитині заходити на той чи інший сайт.

Поки Україна за рівнем доступу до Інтернету посідає передостаннє місце в Європі. Але поступово комп’ютер стає для нас таким же повсякденним предметом, як холодильник чи пральна машина. І поки чиновники, бізнесмени та політики вирішуватимуть питання безпеки дітей в онлайн на державному рівні, мине чимало часу. Тому передусім батьки повинні самі подбати про своїх чад. Щоб уникнути неприємностей, контролюйте час перебування вашої дитини в Інтернеті. Обов’язково переглядайте електронну пошту, яка приходить на її адресу. Особливу увагу приділяйте файлам із фотографіями та відеоілюстраціями. Багато батьків, вважаючи, що дитина ще не мала для дорослих тем, воліють уникати розмов про секс і порнографію. Святенництво в даному разі недоречне.