Нове життя фоліанта

В Українському домі відбулася неординарна подія. Презентація факсимільного видання рукопису середини XVI століття однієї з най­старіших духовних книг України — Пересопницького Євангелія зібрала науковців і представників духівництва, видавців і політиків, бізнесменів і чиновників.

Це перший переклад канонічного тексту Священного Писання староукраїнською, близькою до народної, мовою. За свідченням істориків, робота над ним розпочалася 1556 року у Дворецькому монастирі завдяки меценатству княгині Жеславської (Заславської). Завершилася титанічна праця у Пересопницькому монастирі нинішньої Рівненської області 1561 року. Перша згадка про «Пересопницю» увійшла в історію 1701 року, коли гетьман України Іван Мазепа подарував фоліант Переяславському кафедральному собору. Тарас Шевченко, відвідавши Переяслав, високо оцінив незвичайну книгу, відзначивши її вишукане розкішне оформлення, а також те, що Євангеліє написано на «малороссийском наречии 1556 года». У XIX столітті текст Євангелія ввійшов у науковий обіг, книга стала широко відома. Рукопис зберігався в Переяславській семінарії, а в ХХ столітті після тривалих поневірянь унікальну пам’ятку історії вирішили передати в Центральне сховище країни. І ось уже понад 50 років оригінал Пересопницького Євангелія зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського.

Зрозуміло, що далеко не всі охочі мають доступ до такої унікальної книги. Національну святиню тривожать украй рідко — для інавгурації президентів. Визначна рукописна пам’ятка середини XVI століття в наш час стала четвертим (після гімну, герба та прапора) символом країни. На оригінал Пересопницького Євангелія 1991 року поклав руку перший президент незалежної України Леонід Кравчук. Відтоді стало традицією, що президенти нашої країни присягають на ньому на вірність своєму народові. На Пересопницькому Євангелії, як і на Конституції, присягав на вірність Україні нинішній президент Віктор Ющенко.

Безперечно, президентська інавгурація є надзвичайно важливою подією. Проте, напевно, за урочистістю моменту під світлом софітів перші особи країни, кладучи руку на древній рукопис, якось не помічали, що за свої, без малого 450 років безцінний фоліант, який став політичним символом української нації, дещо втратив свою форму, що його пергаментні аркуші починають псуватися, а золото з мініатюр — осипатися. До речі, Пересопницьке Євангеліє свого часу видавали як наукову працю — звісно, не у факсимільному вигляді і дуже малим накладом.

По-справжньому врятувати реліквію вирішив предстоятель УПЦ митрополит Володимир. Він дістав згоду президента НАН України Бориса Патона на видання факсимільної копії Пересопницького Євангелія, а також заручився підтримкою президента України Віктора Ющенка. Понад рік УПЦ працювала над тим, щоб зберегти пам’ятку. Природно, для факсимільного перевидання унікальної реліквії знадобилася фінансова допомога меценатів.

Багато часу й сил забрала підготовка до друку. Щоб виготовити точну копію святині, оригінал Євангелія спочатку сфотографували висококласні професіонали. Найкращі слайди та фотографії першоджерела фахівці відбирали дуже скрупульозно. Для друку з-за кордону привезли спеціальний папір, що максимально нагадує той, на якому зберігся оригінал «Пересопниці» (книгу написано на пергаменті, виготовленому за спеціальним рецептом).

Факсимільне видання максимально точно відтворює оригінал і за розмірами, і за вагою. Ця обставина в процесі друку завдала видавцям додаткового клопоту: адже існуючі промислові машини не розраховані на таку вагу (фоліант тягне майже на дев’ять кілограмів). Поліграфістам довелося застосовувати стародавні технології, якими користувалися в XVI столітті. Саме Євангеліє написано пізнім уставом XVI століття чорнилом різних кольорів, оформлено вишуканими мініатюрами, виконаними в традиціях тодішньої іконописної школи. Використано різні типи письма: устав і напівустав з елементами скоропису, притаманними волинській школі книжкового письма. Уставний шрифт вирізняється графічною виразністю. Книгу багато прикрашено заставками, ініціалами, орнаментом. Самі аркуші — не білі й чисті, а жовтуваті, як у старовину, навіть зі слідами від пальців на куточках. Але все одно перевидане «Пересопницьке Євангеліє» вийшло надзвичайно ошатним.

Проект перевидання «Пересопниці» став можливий завдяки тісному співробітництву УПЦ з НАНУ та багатьма благодійниками. Унікальну реліквію вирішили перевидати обмеженим накладом — усього 1000 примірників. На думку організаторів проекту, зі збільшенням накладу така незвичайна книга втратила б свою раритетність. Утім, не можна не зауважити, що невеликий наклад, у свою чергу, перетворив перевиданий раритет на... раритет. Кілька примірників Пересопницького Євангелія було передано в дар на презентаціях книги у Великій Британії. В Українському домі факсиміле Євангелія вручили першому президенту України Леоніду Кравчуку. Примірники «Пересопниці» передано в дар президенту України Віктору Ющенку, його попередникові Леоніду Кучмі.

Факсимільними копіями Пересопницького Євангелія відтепер володітимуть Інститут української мови НАНУ, Інститут української літератури імені Тараса Шевченка НАНУ, Національний історико-географічний заповідник «Переяслав», Музей гетьманства, Національний музей літератури, Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Музей українського друкарства, Всеукраїнська асоціація музеїв. Євангеліє отримали меценати, наукові працівники, які брали участь у роботі над його факсимільним виданням. Деяких з них нагороджено орденами та грамотами.

Не забуто і сам оригінал Пересопницького Євангелія. Предстоятель УПЦ блаженнійший митрополит Володимир передав Національній академії наук України банківський чек на суму 100 тисяч гривень. Гроші призначені для реставрації оригіналу символу духовного відродження нашого народу та української державності.

Організатори акції планують провести презентацію видання Пересопницького Євангелія у світових культурних і наукових центрах. Зокрема вже в найближчому майбутньому подібні заходи мають відбутися в Америці: у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку і в бібліотеці Конгресу США.