Розвивати референдумне право в Україні дуже складно, поки в системі законодавства діє закон, до змісту і процедури прийняття якого залишаються серйозні питання, а встановити правові рамки для референдуму можна лише за умови системного розвитку положень Конституції, законодавства, демократичної практики в політиці і їх взаємної узгодженості.
Про це йдеться у статті Світлани Конончук, Юлії Тищенко для DT.UA.
" Навряд чи здатен викликати довіру закон, не розглянутий профільним комітетом і ухвалений за п'ять хвилин у редакції першого читання, хоча до цього він уже пройшов друге читання. Закон, застосування якого може підірвати правовий базис державності і затягнути своєрідний гордіїв вузол непередбачуваних політичних наслідків", - зазначають автори.
Як йдеться в статті, позиція КСУ у справі про ухвалення Конституції та законів України на референдумі 16 квітня 2008 р. полягає в тому, що народ може ухвалювати закони України або вносити до них зміни (крім законів, ухвалення яких на референдумі не допускається згідно з Конституцією України), але "в порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України".
"Наразі неясно, де саме створюється такий проект, хто його автори, як у ньому враховуються будь-які пропозиції, коли, як і кому "народ" передає свій закон, але при цьому такий продукт стає законом. Попри те, що картині процесу більше підходить назва "Народ пише лист турецькому султану", а не "Народ ухвалює закон". Гарантувати такий референдум за чинним законом може тільки глава держави. І все це зовсім не означає, що ідея законодавчого референдуму враховує найкращі практики референдумів, рекомендовані Венеційською комісією", - пишуть Конончук і Тищенко.
На їхню думку, ще один камінь спотикання в цьому питанні - дозволений законом референдум щодо нової Конституції".
"Ну немає в чинній Конституції "нової" Конституції. До того ж, знову-таки неясно, на чиєму коліні писатиметься така "нова Конституція" і якою буде її легітимність. Чинна Конституція дає широкі можливості вносити до неї зміни. Її можна коректувати у встановленому порядку, затверджувати на референдумі (але з нормальними процедурами) ті три частини, для яких це передбачено. І якщо постаратися і забезпечити конституційний характер внесення змін, аргументацію і публічність цього процесу, то можна отримати системно оновлені легітимні положення, які у свою чергу гарантуватимуть легітимність Конституції", - йдеться в статті.
Детальніше про питання референдуму в Україні читайте у статті Світлани Конончук і Юлії Тищенко "Чи стануть референдуми в Україні правовий фундамент?" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".