Запровадження інституту держсекретарів у міністерствах відверто буксує

У серпні 2017 роки команда Гройсмана заявила про старт структурного демонтажу 10 пілотних міністерств, покликаних відродитися з новим функціоналом, завданнями і високооплачуваними співробітниками нових директоратів, які обираються строком на конкурсній основі і покликаних ці міністерства реформувати. Підсумок - лист міністра фінансів Данилюка в G-7, зі скаргою на прем'єра "який гальмує реформи, і призначення його заступника, яка чесно виграла конкурс".

Через дев'ять місяців можна констатувати, що основні стовпи однієї з ключових горизонтальних реформ завалені. Місцевий рівень існує окремо від центрального. "Виконавча влада має кілька центрів. У глави виконавчої влади немає повних повноважень у сфері виконавчої влади. Президент призначає голів держадміністрацій через Кабмін, команда прем'єра (міністри) призначається і звільняється через парламент, команда міністрів (заступники міністрів) призначаються Кабміном. У міністрів не завжди є взаєморозуміння з держсекретарями. Таких прикладів дисбалансу дуже багато. Виходить дуже фрагментована система стримувань і противаг - машина, на якій ніхто не може їхати через велику кількості керівників ", - каже в інтерв'ю DT.UA Тетяна Ковтун, заступник держсекретаря Кабміну.

Інститут держсекретарів мав поставити крапку в політичній ангажованості держслужби і дати старт процесу збереження та накопичення інституційної пам'яті в системі державного управління. Але у деяких міністрів сьогодні аж 8 (!) заступників міністрів, що ведуть великі вертикальні блоки. І якщо їх велика кількість збережеться, то замість того, щоб організовувати всю роботу центрального апарату, держсекретар залишиться тільки в господарському блоці, як в Польщі. "Наші держсекретарі вже дуже перевантажені, оскільки відсутнє делегування повноважень. В цьому випадку держсекретар, звичайно, не може займатися аналізом політики. І це ламає всю ідею реформи держуправління, - говорить Тетяна Ковтун. - Гендиректорати зараз грають на старому футбольному полі за старими правилами, в яких насправді діють держслужбовці, департаменти відчувають себе набагато комфортніше. Поки ці процедури не змінені, директорату буде незатишно. Не кажучи про те, що вони недоукомплектовані, недеформовані і в більшості випадків ще не перебрали на себе повноваження ".

Роботу над помилками обіцяють провести влітку. Після цього "потрібно буде чесно зізнатися собі, куди і як рухатися далі, - каже Тетяна Ковтун. - Реформа почне працювати тільки тоді, коли ми замкнемо коло - якщо у всіх міністерствах у нас будуть створені директорати, більш-менш між собою збалансовані, які покриють усі сфери і не будуть між собою конкурувати".

"Ситуація може виглядати сумною до того моменту, поки ми не залучимо до цієї розмови всіх міністрів, і не скажемо, що не можемо продовжувати цю реформу, поки є проблемні питання, - продовжує Ковтун, - 1. Величезна проблема - це держсекретар і його роль. У нас немає чіткої домовленості про те, хто такий держсекретар, яке коло його повноважень. 2. Всі невластиві функції. Чи зможемо ми від них позбутися і кому доручимо? 3. Це перехід від фрагментованого набору міністерств до уряду в цілому, тобто до позбавлення міністерств статусу юридичних осіб. Напевно, помилкою було взяти 10 міністерств. Все можна було зрозуміти на двох-трьох".

Велика проблема не тільки в директораті і держсекретарях. "Сама контраверсійна ідея всієї реформи - це конкурси, - вважає Тетяна Ковтун. - Можливо, без цього можна було обійтися. Але питання ж було в нових людях.

Зараз ми "приїхали" з новими людьми в реальну ситуацію. Європейці позитивно оцінюють наші конкурси. Але якщо ми говоримо, що всі міністерства повинні раптом встати на нові рейки, і всіх людей, які реально працюють, потрібно погнати на конкурси, - це проблема. Можливо, ті 20% людей, які тягнуть на собі 80% роботи, не підуть на це. І їх потрібно зберегти.

З іншого боку, в держслужбі не вистачає певних навичок. У нас немає проектних менеджерів. Немає людей, здатних реалізовувати проекти. Нам потрібно зберегти старих людей, і потрібні нові, з іншими навичками. Можливо, потрібно змінити підхід, що в директорат можна потрапити тільки через наш суворий конкурс. Але чергова зміна конкурсної процедури все одно не вирішить всіх проблем. Ми взяли цілі та інструменти, які у нас не співвідносяться. Паралельно є глобальна проблема з тим, хто кому підпорядкований. Якщо це питання ми не вирішимо, конфлікти будуть виникати постійно".

На питання, чи немає розчарування в тому, як проходить реформа, Тетяна Ковтун відповіла: "Я не розчарована. Але боюся скасування реформи в зв'язку з виборами".

У 2017 року в 12 органах влади, що реформуються, було витрачено 103 млн грн. На зарплати, обладнання, ремонт. Значну суму (187 млн ​​з 290 млн грн) повернули в бюджет. "По-перше, почали дуже пізно. По-друге, проводити такі речі з річним циклом бюджетного планування нереально", - зазначає співрозмовниця.

Детальніше про запровадження інституту держсекретарів у міністерствах читайте в матеріалі Алли Котляр "Тетяна Ковтун: "У нас немає чіткої домовленості про те, хто такий держсекретар"" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".