Припинення громадянства, що фактично є санкцією за вчинене правопорушення, в теорії конституційного права називається позбавленням громадянства, яким би терміном законодавець не намагався замаскувати це заборонене Конституцією України явище. Встановлена Основним законом України абсолютна заборона позбавляти громадянства історично була своєрідним символічним жестом, що став наслідком бажання уникнути повторення радянської практики застосування припинення громадянства як карального заходу для тих, хто діяли всупереч інтересам СРСР.
Крім того, якщо йдеться про будь-яке припинення громадянства на ініціативу держави, необхідно дотримуватися передбачених міжнародним правом обмежень. Відповідні положення були детально проаналізовані у Висновку Венеціанської комісії 2016 року щодо проекту французького конституційного закону "Про захист нації".
Утім, імовірно, цей документ не було враховано під час підготовки законопроекту, інакше було б взято до уваги принцип недискримінації в контексті регулювання питань громадянства, розкритий у пункті 47 Висновку. Так, норми щодо громадянства повинні відповідати принципу заборони дискримінації своїх громадян незалежно від того, чи вони є громадянами за народженням, чи набули свого громадянства пізніше. Подібне положення бачимо й у вже згаданому конституційному принципі рівності, і статті 5 Європейської конвенції про громадянство, і статті 2 Закону України "Про громадянство України".
Ця теза є важливою, оскільки про присягу, за порушення якої можна втратити громадянство України, може йтися, як випливає з тексту законопроекту, лише у випадку осіб, які набуватимуть українське громадянство не за народженням.
Докладніше про те, які ризики та загрози несе законопроект 2590, який влада анонсувала як лібералізацію державної політики щодо подвійного громадянства? Що буде з російським громадянством жителів окупованих Криму та частини Донбасу? Про це читайте в статті доцента кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Шевченка Ольги Поєдинок "Біпатріди в законі?".