Закон про пріоритетність вступу України до НАТО конфліктує з Декларацією про державний суверенітет – експерт

Прийнятий Верховною Радою 8 червня закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зовнішньополітичного курсу України)", який визначає вступ до НАТО як пріоритет зовнішньополітичного курсу країни, конфліктує з визначальними установчими політико-правовими документами української держави.

Про це у своїй статті для DT.UA пише екс-член Венеційської комісії від України Марина Ставнійчук. Автор вказує, що Конституція України (а саме - положення ст. 17) дає чітку вказівку: "На території України не допускається розміщення іноземних військових баз".

"Особливо про це хочеться нагадати пану Парубію, який після теж недавніх відвідин Америки зробив переможну заяву: на території України можливе "розташування військових резервів США"", –зазначає Ставнійчук.

За словами експерта, членство у військово-політичному блоці, яким є НАТО, передбачає ймовірність розміщення військових баз альянсу на її території (це не є категоричною вимогою, але ймовірність дуже висока).

"Отже, категоричне формулювання мети, якою є досягнення членства України в НАТО, та блискавичні ідеї вже зараз розміщувати на нашій території "військові резерви" не узгоджуються з вимогами Конституції. Тобто якщо реалізовуємо зазначені ідеї, то в цій частині Загальних положень Основний Закон держави має бути змінений", – вказує експерт.

Ставнійчук звертає увагу на ще один правовий конфлікт, пов'язаний із законом про пріоритетність вступу України до Альянсу.

"Маємо нагадати авторам ухваленого Радою закону, що 16 липня 1990 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Де в розділі ХІ держава "проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках…" І проблема полягає в тому, що Конституцію України парламент змінити може, а Декларацію про державний суверенітет - зась. Як і Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., що схвалений всенародним голосуванням (всеукраїнським референдумом - для тугодумів) 1 грудня 1991 р. Як відомо, в преамбулі чинної Конституції України, що також має обов'язковий до виконання (так званий нормативний) характер, є посилання на Акт проголошення незалежності України, який, своєю чергою, ухвалювався на основі Декларації про державний суверенітет, про що прямо зазначено в тексті Акту", – йдеться в статті.

Експерт вказує, що за правовою логікою, право вирішувати питання зміни принципів щодо позаблоковості та нейтральності належить виключно народові.

При цьому, процедура референдуму не є обов'язковим правилом при вступі до НАТО, але якщо влада вважає за необхідне отримати підтвердження політичної підтримки населення в цьому питанні, то можна було б, скоріше, говорити не про референдум, а про "ініціювання у час "Ч" дорадчого опитування, плебісциту, тобто проведення громадських консультаційних процедур".

"на нашу думку, проблема насправді лежить у глибокій площині - напрацювання механізму отримання народної підтримки з питань коригування закріпленого в Декларації про державний суверенітет України позаблокового статусу як мети нашої держави. А тому предметом імовірного всеукраїнського референдуму має і може бути не конкретно питання вступу до НАТО, а вирішення принципового питання: визначення міжнародно-правового статусу нашої держави як однієї з визначальних її характеристик, однієї із засад конституційного ладу України!", – зазначає фахівець.

"Отже, наразі за формою ми маємо чисту маніпуляцію у питанні вступу до НАТО. З іншого боку - абсолютно очевидне нерозуміння правової стратегії вирішення цього питання. Ухвалюється закон, який конфліктує з визначальними установчими державними політико-правовими документами. Тобто порушується і в цій сфері внутрішньо-правовий державний механізм, делегітимізується держава. Завдання гібридної війни проти України виконуються "очумелыми ручками", – підсумовує Ставнійчук.

Детальніше про правові проблеми вступу України до НАТО читайте в статті Марини Ставнійчук "Вступ до НАТО" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".