Закон про Нацполіцію містить ряд положень, які суттєво обмежують права людини – експерт

Закон про національну поліцію, прийнятий у липні 2015 року, містить ряд положень, що в значній мірі обмежують права людини. Про це у своїй статті для DT.UA пише експерт "Центру політико-правових реформ" Олександр Банчук.

Автор вказує, що на відповідні недоліки закону вже звернули увагу експерти Ради Європи та ОБСЄ.

Так, однією з найбільших загроз нового закону є фактично необмежений доступ правоохоронців до інформації про громадян. Поліція отримала можливість самостійно вести 18 баз даних та мати доступ до баз даних інших органів влади.

"Фактично, будь-який поліцейський при виконанні своїх повноважень матиме право оперативного, безперешкодного доступу до всієї інформації про особу. Це порушує і європейські стандарти, і конституційні рамки захисту особистого і сімейного життя (стаття 32 Конституції), тому що можливість такого доступу повинна бути тільки у випадках досудового розслідування. Тут криється великий ризик для зловживань, бо таким чином можна за п'ять секунд назбирати інформацію "на замовлення" на будь-якого політичного опонента, бізнес-конкурента, незручного журналіста чи громадського активіста", - йдеться в статті.

Банчук зазначає, що стаття 26 закону про поліції передбачає, що у період адміністративного затримання поліцейські можуть брати у затриманих відбитки пальців та інші біометричні дані. При тому, що термін зберігання цих даних ніде не встановлено, що суперечить статті 8 Європейської конвенції з прав людини.

"Закон також легітимізує практику поліції, коли вона може будь-якого перехожого зупиняти і вимагати документи. Це можна робити, коли є підстави вважати, що "особа має намір вчинити правопорушення". Цим положенням накладається на будь-яку особу неконституційний обов'язок увесь час мати із собою документи. А якщо людина не має документів, поліцейський має право її затримати і доправити для ідентифікації в підрозділ поліції", - вказує автор.

Закон створює ризики порушення права власності, оскільки стаття 37 закону передбачає таку міру як "обмеження фактичного володіння річчю".

"Поліцейські отримали право вилучати річ або транспортний засіб, які "можуть бути використані для посягання на своє життя і здоров'я або на життя чи здоров'я іншої людини, або пошкодження чужої речі". При цьому чинний Кримінальний процесуальний кодекс передбачає, що обмеження і вилучення певних речей можливе, тільки якщо йдеться про злочин. Кодекс про адміністративні правопорушення також надає можливість вилучати речі і документи у випадку вчинення правопорушення", - підкреслює аналітик.

Чимало зауважень щодо цього закону стосується принципів застосування поліцією вогнепальної зброї. Основним правилом його використання є загроза життю або нанесення серйозної травми поліцейському або іншій особі. В той же час, формулювання закону не завжди відповідають даним правилом.

"Європейський суд з прав людини чітко визначив, що небезпечна для життя сила не може бути застосована до особи, яка намагається втекти від затримання або під час затримання, якщо тільки воно не підозрюється в намірі зробити безпосередньо акт насильства. Представляє проблему і положення, що дозволяє використовувати вогнепальну зброю без попередження для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил" ,оскільки будь-які постріли в повітря можуть заподіяти комусь поранення або смерть", - підсумовує автор.

Раніше Олександр Банчук у коментарі для DT.UA зазначав, що міністр внутрішніх справ Арсен Аваков використовує трагедію з вбивством патрульних поліцейських в Дніпрі, аби втілити у життя свої ідеї щодо збільшення повноважень українських правоохоронців.

Детальніше про проблему невідповідності прийнятих в Україні законів конституційним правам та свободам громадян читайте у статті Олександра Банчука "Свобода, яку ми втрачаємо" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".