Вступ до ЄС 2027 року: обіцянки є, реформ немає

Українська влада дедалі частіше говорить про можливий вступ до ЄС уже 2027 року. Президент Володимир Зеленський наприкінці лютого закликав Євросоюз назвати конкретну дату, а раніше на Мюнхенській безпековій конференції заявляв, що Україна буде готова завершити переговори за всіма кластерами до кінця 2026 року.

Втім, у Брюсселі вже дали зрозуміти, що прив’язувати вступ України до конкретного року передчасно: процес розширення залежить від виконання реформ і рішення держав-членів. Інакше кажучи, політичні заяви про швидке членство не можуть підмінити реального прогресу у сфері верховенства права.

Лідери ЄС і країн-членів неодноразово повторювали, що очікують від України виконання всіх умов та дотримання встановлених процедур доєднання до блоку.

Україні й так неодноразово йшли назустріч, скорочуючи час очікування та необхідних бюрократичних процедур, проте пропустити реформи в галузі верховенства права наші партнери не можуть.

Між «ми молодці» Зеленського та «концепція мертва» Євросоюзу: як корупційні скандали топлять євроінтеграцію України — Reuters

Нещодавно комісарка ЄС із питань розширення Марта Кос укотре нагадала очевидне: боротьба з корупцією та побудова демократичних інституцій є фундаментом євроінтеграції, і повноправне членство в ЄС не може відбутися на шкоду цим реформам. У своєму нещодавньому інтерв’ю вона повторила, що повноправне членство буде можливе лише за проведення повномасштабних реформ, і боротьба з корупцією є базою відновлення довіри. Такими є умови бути країною Євросоюзу.

Проте, схоже, українські високопосадовці вирішили грати за власними правилами. Попри нещодавні запевнення президента Зеленського, що «ми будуємо велику антикорупційну інфраструктуру», ми не бачимо суттєвого бажання щось змінювати з боку уряду. Те, що відбувається з реформою верховенства права в Україні, насправді можна охарактеризувати як «італійський страйк»: робити рівно стільки, щоб не визнали саботажем, але недостатньо для реального прогресу. На жаль, це виглядає як свідома стратегія.

Іще у грудні 2025 року було ухвалено так званий план фронтлоадингу (план Качки—Кос) — прискореного виконання вимог для вступу до ЄС «наперед», попри тимчасове блокування переговорів із боку Угорщини. План містить 10 пунктів, більшість із яких стосується антикорупції, продовження судової реформи та належного врядування. Минуло два місяці, проте українська влада на чолі із Зеленським так і не втілила якісних зрушень за жодним із цих пунктів. Жоден законопроєкт не було внесено до парламенту, хоча більшість положень плану вимагає саме змін у законодавстві.

Наприклад, візьмімо перший пункт плану, що стосується змін до Кримінального процесуального кодексу. Від нас вимагають скасувати горезвісні «правки Лозового», які роками нищать антикорупційні розслідування, врегулювати строки давності, протидіяти процесуальним затягуванням, розширити підслідність НАБУ та повноваження керівника САП щодо екстрадиції й розслідувань стосовно народних депутатів. Здавалося б, це можна зробити одним технічним законопроєктом. Підготовчу роботу вже давно виконано, адже відповідні напрацювання є і в експертному середовищі, і в самих державних органах. Але законопроєкту офіційно досі немає ні у відкритому обговоренні, ні у Верховній Раді.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Вступ України до ЄС до 2027 року: Фон дер Ляєн заявила про неможливість встановлення дат

Або візьмімо пункт п’ятий, що стосується реформи Державного бюро розслідувань. Президент особисто доручив подати до парламенту законопроєкт про реформу ДБР до кінця січня. Кінець січня минув, а законопроєкту так і не подали.

Стало відомо, що українські урядовці відчайдушно торгуються з Єврокомісією щодо зменшення ролі міжнародних експертів у конкурсній комісії з відбору директора ДБР. Саме тих експертів, які мінімізують політичний вплив на відбір керівника. ЄС і країни-члени чітко й недвозначно пояснили: без вирішального голосу міжнародних експертів реформа не вважатиметься реформою. Виглядає так, що на цьому бажання реформувати ДБР із боку українського уряду зайшло в глухий кут.

Такою самою є ситуація з призначенням суддів Конституційного суду. Здавалося б, це найпростіша вимога, бо не потребує внесення змін до законодавства. Ще 19 лютого 2025 року Дорадча група експертів передала Верховній Раді та президенту перелік кандидатів на призначення, які пройшли перевірку на доброчесність. У червні та жовтні 2025 року президент призначив двох суддів КСУ, третя вакансія з його квоти досі залишається незаповненою. Верховна Рада ж відхилила всіх кандидатів і навіть намагалася внести зміни до закону про Конституційний суд, аби підважити конкурс, але цю спробу, на щастя, заблокувала Венеційська комісія. Наразі ні президент, ні Верховна Рада не поспішають заповнювати свої вакансії та оголошувати нові конкурси.

Аналогічно можна пройтися по кожному з решти пунктів плану — результат буде той самий.

Надії України на швидкий вступ підриваються: посли ЄС проти ідеї “зворотного розширення” — Politico

Обіцянки українцям та європейським партнерам роздано, але реальної політичної волі їх виконувати немає. Є підозра, що влада сподівається повторити прийом із МВФ: відкласти болючі реформи, прикрившись енергетичною кризою після масових обстрілів. Цю схему відпрацьовано за весь час повномасштабного вторгнення, але партнерам дедалі важче пояснити, як пов’язані відключення світла та відсутність реформи Офісу генерального прокурора чи правоохоронних органів. Такого зв’язку просто не існує.

Грудень 2026 року, коли ми обіцяємо виконати всі вимоги для вступу до ЄС, ближчий, ніж здається, і час звітувати настане швидко. Вступ до ЄС потрібен передусім Україні та українцям, а наші європейські партнери зробили свій крок, перекинувши м’яч на наше поле.

Тепер питання не до Брюсселя — питання до президента Зеленського: чи є в нього політична воля та бажання привести країну до ЄС по-справжньому, чи всі ці красиві заяви про дати й готовність до вступу 2027 року були черговою красивою фразою для іноземних медіа.