Коли українська влада говорить, що фермерство в нашій державі – це важлива секція економіки, то вона цинічно бреше, заявив в інтерв’ю ZN.UA один із авторів земельної реформи, перший фермер України (з 1987 р.) Іван Томич, з яким поспілкувалася редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова. Експерт пояснив, чому так.
Зазначимо, що заступник міністра аграрної політики Тарас Висоцький раніше заявляв, що за останні за десятка років структура аграрного сектору в Україні глобально не змінювалася: 10% — малі виробники, 65% — середні і 25% — великі. За його словами, Мінагро завжди говорить партнерам, що потрібно шукати рішення, тому що з такою структурою не можна йти до ЄС.
«Знаєте, я Тараса дуже давно знаю і ставлюся до нього добре. Але він є представником великого бізнесу. Як він може проти волі своїх господарів здійснювати якусь державницьку аграрну політику, тим більше не будучи навіть міністром, тим більше не маючи своєї політичної сили в парламенті? Та ніяк. Тому претензій до нього нуль. Хоча треба зазначити, що він дуже майстерно жонглює інформацією, реалізуючи поставлені перед ним завдання», – зауважив на це Томич.
Що стосується статистики Мінагро, то за словами експерта, це взагалі окрема тема. Зокрема, сьогодні всі дані сектору подають так, що загалом ніхто не може зрозуміти, а що в Україні є і що це означає для країни порівняно із тим же Європейським Союзом.
Зокрема, за даними міністерства, в Україні зареєстровано 50 126 фермерських господарств. Статистично активних із них — 19 665 (без урахування тимчасово окупованих і прифронтових територій). З 19 тисяч підприємств, які діють зараз, за даними того ж міністерства, 12 тисяч обробляють до 100 гектарів. Тоді як 12 тисяч від 19 тисяч – це точно не 10% маленьких, як розкладає структуру влада.
«У нас справді є приблизно 51 тисяча юридичних осіб, зареєстрованих у сфері діяльності сільського господарства. 19 тисяч працюючих, 12 тисяч з яких — до 100 гектарів. Але при цьому влада всіх виробників називає фермерськими господарствами — і тих, у кого 10 гектарів, і тих, у кого сотні тисяч гектарів. Це нонсенс. Плюс влада бере не тільки тих, хто має свідоцтво про реєстрацію. Вона у статистику кидає й особисті селянські господарства, і штучно створених ФОПів, маніпулюючи цифрами у будь-який бік. Тому це даремна справа розбиратися в офіційних цифрах», – зазначив Томич.
На питання про те, що коли офіційно 12 тисяч із 19 тисяч — це малі підприємства, які тоді 6 тисяч, що залишилися, експерт запропонував зайти з іншого боку. За його словами, в офіційній структурі нібито 25% – це агрохолдинги, яким, за нашими даними, належить від 60–70% землі.
«Як так?! Та просто використовується принцип «русской матрешки». Агрохолдинги мають безліч дочерніх підприємств по 10, 20, 30, 40, 50 тисяч гектарів на «душу». Оце часто і є так звані середні виробники, яких влада називає основою галузі», – зазначив Томич.
Тобто виробники від 10 тисяч гектарів — це середовище, яке потенційно може входити в орбіту впливу агрохолдингів. І якщо до 65% так званих середніх додати 25% великих, то виходить 90% банку землі.
«Але в цих 90% є, звісно, частина тих, у кого менш як 10 тисяч гектарів. І от вам вийде приблизно баланс цифр, про які я говорю. 60—70% землі контролюють латифундисти. Тоді як 12 тисяч фермерських господарств (до 100 гектарів) із 19 тисяч діючих мають 7–8% землі в Україні. Дива, та й тільки! Але вони, однак, чітко вказують на реальну стратегію держави щодо розвитку сільського господарства. Тому коли влада говорить, що в Україні фермерство є важливим сектором економіки, то це цинічна брехня», – додав Томич.
Тому, що маючи 7–8% землі у розпорядженні, неможливо серйозно впливати ні на економічні, ні на політичні, ні на соціальні процеси в країні. Це за словами експерта і є відповіддю на питання, чому про цю проблему не говорять медіа і чому нема лобіювання інтересів середнього класу у нашому суспільстві. І Європа про це добре знає.
«І поляки, румуни та болгари зараз чітко говорять: «Іване, поясни своїй владі, що вони ніколи не будуть у Європейському Союзі з тією олігархічною структурою, яка у вас є. А чому? Бо якщо Україна входить у Європейський Союз, то одразу вбиває 15 мільйонів ферм у Європі. Ці 15 мільйонів, які мають у своєму середовищі до 100 мільйонів людей, виборців у тому числі. І вони ніколи цього не допустять, хоч би як влада мінялася і хоч би як ваша влада і ваші олігархи не пробували купити нашу», – підсумував Томич.
За словами експерта, децентралізація та земельна реформа в Україні поступово пішли в різних напрямках. Це сталося тому, що коли в Україні 2015 року відкрили вікно можливостей для децентралізації, ні її автори, ні влада не розуміли, що для успіху реформи обов’язковими є антимонопольні та правові механізми.