В більшості сіл у складі великих громад повністю відсутня будь-яка влада – Ткачук

Великі територіальні громади, в яких є значна частина сільського населення, розпорошеного у розкиданих на величезних територіях невеликих поселеннях, не відчувають себе єдиним організмом, єдиною реальною територіальною одиницею, пише директор з науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, співавтор реформи децентралізації Анатолій Ткачук.

«Ця проблема ще більше посилюється через те, що значна частина поселень узагалі не представлені у раді громади, а старостинські округи є досить великими. Це призводить до того, що у більшості сіл, які входять до складу великих громад, повністю відсутня будь-яка влада: немає жодних елементів реального доступу жителів цих сіл не лише до впливу на владу, а й до доступу до неї», - наголошує автор.

У таких селах відсутня й власна самоорганізація, яка допомагала б вирішувати деякі місцеві проблеми самостійно.

gorsovet.com.ua

Серйозною проблемою є й питання доступу жителів сільських територій до адміністративних центрів територіальних громад, а також до послуг, які реально надаються у великих містах.

Це і медичні послуги, і потреба купити товари тривалого використання, і бажання відвідати якийсь концерт, побувати на Дні міста, фестивалі тощо. Також це доступ на міський ринок для того, аби дорожче продати вирощене-виготовлене у домашньому господарстві.

«Тут практично всюди відсутні громадські перевезення. Маршрутки не їдуть у території, де мало пасажирів, не їдуть також навіть за наявності пасажирів, якщо надто розбиті дороги. Фінансові та організаційні спроможності таких громад налагодити громадський транспорт для сполучення всередині громади і з містами традиційних поїздок за її межами недостатні, а повноваження щодо громадського транспорту за межі громади – відсутні», - пояснює Ткачук.

Тож руйнування районного рівня тут має наслідком руйнування громадських перевезень.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Значна частина периферійних сіл зникнуть із карти України у найближчі 10–15 років – експерт

Чому не глобальна урбаністична криза, а цілеспрямована державна політика вже 30 років вбиває українські села? Навіщо діюча влада навмисно виживає селян з їхньої землі? Чому ставить підніжки фермерам, – а вони створюють робочі місця, і дає повний «зелений» механізованим до зубів агрохолдингам? Для чого збільшує податок на оренду, підштовхуючи селян продавати свої паї? Як така політика позначається на демографії села і загальній атмосфері, де є місце пияцтву, зневірі та розчаруванню? Чому здобута в селі освіта стала неконкурентною, а доступ селян до державних послуг – критично низьким? Читайте у статті Анатолія Ткачука «Село і люди. Основним ресурсом сільських територій сьогодні цинічно вважають землю, а не людей» у ZN.UA.