Україна має високий шанс стати частиною програми НАТО "Партнерство розширених можливостей". Але навіщо Києву новий формат співпраці з Брюсселем? Про це пише оглядач відділу міжнародної політики Володимир Кравченко у своїй статті для ZN.UA.
Автор зазначає, що традиційно українська влада розглядає свої дії у відносинах із ЄС та НАТО з погляду іміджевого ефекту: запрошення до участі в програмі має виглядати ще одним досягненням Києва на шляху до євроатлантичної інтеграції.
"А один із аргументів, який доводилося чути від українських чиновників, - включення нашої країни в ПРМ стане політичним сигналом з боку НАТО про поглиблення співпраці з Україною", - пише Кравченко.
"Не дивно, що очільник Міноборони - лобіст "Партнерства розширених можливостей": серед активних прибічників включення нашої країни в цю програму - українські військові. За їхніми словами, приєднання України до ПРМ дозволить не тільки відпрацьовувати тактичну взаємосумісність, а й посилити оперативну", - продовжує оглядач.
Як пояснювали ZN.UA ряд українських чиновників, приєднання до програми дасть Україні можливість, по-перше, забезпечити оперативне планування на ранніх стадіях тієї чи іншої кризи. По-друге, розширити діалог у сфері обміну розвідданими. По-третє, взяти участь у навчаннях, передбачених для учасників ПРМ. По-четверте, дозволить громадянам країн-партнерів обіймати посади в Міжнародному військовому штабі НАТО та інших командних структурах альянсу.
Детальніше про те, що приєднання України до нової програми НАТО може на довгі роки закрити питання про надання Україні ПДЧ, читайте в статті Володимира Кравченка для ZN.UA "Партнерство дедалі вужчих можливостей".