У Мінських угодах 2014 року сторонами конфлікту в Донбасі вказані Україна та РФ

Росія на переговорах щодо врегулювання ситуації у Донбасі систематично заявляє, що є лише посередником, посилаючись при цьому на «Мінськ-2». Мінські угоди 2014 року («Мінськ-1») не подобаються агресорові тим, що в них РФ прямо вказана однією зі сторін конфлікту, пише член української делегації у ТКГ Сергій Гармаш.

Росія свої заяви про те, що саме ОРДЛО є другою стороною конфлікту, обґрунтовує пунктом 2 Комплексу заходів щодо виконання Мінських угод. У ньому йдеться про відведення «важких озброєнь обома сторонами…» і перелічується: «– для українських військ…; – для збройних формувань окремих районів Донецької та Луганської областей України…».

«Посилання на цей пункт маніпулятивне, оскільки, по-перше, «українські війська» і «збройні формування ОРДЛО» не можуть бути сторонами конфлікту, а є лише їхніми воєнними інструментами. А, по-друге, сама назва документа – «Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод» – свідчить, що Мінські угоди були ще до «Комплексу заходів»», - пояснює автор.

А отже, під Мінськими угодами слід розуміти:

1. «Протокол за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи щодо спільних кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану президента України П. Порошенка та ініціатив президента Росії В. Путіна» від 5 вересня 2014 року;
2. «Меморандум про виконання положень Протоколу за підсумками консультацій Тристоронньої контактної групи щодо кроків, спрямованих на імплементацію Мирного плану президента України П. Порошенка та ініціатив президента Росії В. Путіна» від 19 вересня 2014 року.

Безпосередньо в Мінських угодах – Протоколі від 5 вересня – йдеться: «Тристороння контактна група у складі представників України, Російської Федерації та Організації з безпеки і співробітництва в Європі досягла розуміння щодо необхідності здійснити такі кроки:

1. Забезпечити негайне двостороннє припинення застосування зброї.

…4. Забезпечити постійний моніторинг на українсько-російському державному кордоні та верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки у прикордонних районах України і РФ».

Термін «Окремі райони Донецької і Луганської областей» використовується в Протоколі лише як територіальне позначення зони дії закону про особливості місцевого самоврядування, а «представників ОРДЛО» в ньому немає взагалі.

Сторонами конфлікту тут прямо вказані Україна та Росія, протоколом передбачено створення «зони безпеки в прикордонних районах» двох країн для припинення застосування зброї. Що виключає можливість тлумачення конфлікту як внутрішнього.

«Ось чому росіяни на всіх рівнях систематично намагаються нівелювати «Мінськ-1» і оперувати тільки «Мінськом-2». Але Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод не може скасувати самих угод. Він уточнює перелік заходів для їх виконання, але визначення сторін конфлікту ці заходи жодним чином не стосуються», - підкреслює член української делегації.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Суб'єктивізація ОРДЛО розв'яже Москві руки у веденні гібридної війни проти України – Гармаш

У чому полягає «родовий дефект» «Мінська»? Чи є Мінські угоди шляхом до миру? Чим «Мінськ» схожий на Біблію? І кому підіграє ОБСЄ на консультаціях у Тристоронній контактній групі? Читайте у статті члена української делегації у ТКГ Сергія Гармаша «Чотири «Мінська»» для читачів ZN.UA.