У Мінкульті запропонували обговорити законопроєкт про "дезінформацію" і "індекс довіри"

Міністерство культури, молоді та спорту запропонувало до обговорення зміни до законодавчих актів України, що стосуються інформаційного простору, які відразу ж отримали назву закону "про дезінформації".

Оприлюднена порівняльна таблиця до так званого законопроєкту "про дезінформацію". У проєкті, зокрема, пропонують визначення "дезінформації", "національного інформаційного простору", розмежовують поняття "журналіст" і "професійний журналіст".

Законопроект опублікований на сайті Міністерства культури, молоді і спорту.

Проєкт закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації" порівнюють із чинним законом "Про інформацію".

У законопроєкті пропонують ряд нових понять. "Дезінформацію" автори визначають як "недостовірну інформацію з питань, що становлять суспільний інтерес, зокрема стосовно національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров'я громадян, стану довкілля".

"Недостовірна інформація", на думку укладачів документу, це "неправдиві відомості про осіб, факти, події, явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них неповні або перекручені".

У проєкті закону також виокремлюють те, що не може бути "дезінформацією". Нею не є оціночні судження, сатира та пародія. недобросовісна реклама. У разі поширення неправдивої інформації вона має бути спростована у відповідному порядку, який прописали у проєкті.

Також у тексті пропонується розмежувати "журналіста" та "професійного журналіста".

Першого визначають як "особу, яка збирає, одержує, створює, редагує або поширює масову інформацію". "Професійний журналіст" відрізняється від нього тим, що займається збором, створенням інформації "на постійній, професійній основі". Також він має бути членом Асоціації професійних журналістів України.

Медіа пропонується визначити "засобом поширення масової інформації у будь-якій формі...через мережу Інтернет, яке періодично чи регулярно виходить в світ".

Автори також хочуть, щоб "суб'єкти у сфері медіа" – фізичні та юридичні особи, мають бути зареєстровані Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення або мати відповідну ліцензію.

Законодавці також вирішили ввести поняття "національний інформаційний простір".

Його окреслюють як "поточний стан та результат взаємодії суб'єктів інформаційних відносин, в тому числі у вигляді доступних на території України медіа та іншої інформації національного та іноземного походження".

Одним із напрямів державної інформаційної політики автори вважають "забезпечення умов для доступу кожного до достовірної, об'єктивної та повної інформації".

Також ініціатори хочуть формувати в Україні свідоме інформаційне суспільство, підвищувати медіаграмотність, сприяти прозорості поширювачів масової інформації, захищати національний інформаційний простір.

Поширювачі інформації, зокрема, зобов'язані перевіряти її перед оприлюдненням, доводити до відома отримувачів інформації індекс довіри.

Автори вважають, що індекс має бути показником, який інформуватиме про ступінь дотримання норм законодавства та професійної етики поширювача інформації.

Також поширювачі інформації зобов'язані поширювати ім'я особи, що здійснює редакційний контроль над поширенням новин чи інших матеріалів.

В кінці листопада депутат від "Слуги народу" Олександр Ткаченко презентував разом з Міністерством культури чернетку закону про ЗМІ, в ній піднімалися питання реєстрації та оподаткування ЗМІ, питання незалежності редакції від власника ресурсу та врегулювання блогерів. Тоді ж міністр Володимир Бородянський дав інтерв'ю про положення майбутнього закону.

Повністю інтерв'ю Олега Вергеліса та Катерини Константинової з Володимиром Бородянським опубліковано в тижневику "Дзеркало тижня. Україна" за листопад 2019 р.