У британських торі новий лідер.
Улітку цього року Консервативна партія — одна з двох головних політсил Великої Британії — провалилася на дострокових парламентських виборах і після чотирнадцяти років у владі змушена була перейти в опозицію. Серйозні зміни в керівництві в такій ситуації неминучі: Ріші Сунак, який очолював на той момент партію, подав у відставку й почалися пошуки нового лідера. Щоправда, консерваторів добряче лихоманило задовго до липневої катастрофи, розгрібати завали, що утворилися, й ризикувати партійною кар’єрою виявилися готовими не всі. Чимало впливових політиків воліли перечекати неспокійні часи й від провідних ролей в оновлюваній партії відмовилися. Пошуки затяглися, й нового лідера партія одержала тільки зараз.
Але навіть у цій ситуації особистість нової лідерки — Кемі Баденок — не назвеш найочевиднішим вибором. Олукемі Олуфунто Баденок, у дівоцтві Адегоке, народилася в Лондоні, але до 16 років жила в Нігерії (звідки родом її батьки) та США. Фактично вона — британка в першому поколінні. Баденок стала лише четвертою жінкою-лідеркою консерваторів і першою чорношкірою, яка очолила провідну британську політичну партію. Такий набір, мабуть, має збільшити привабливість консерваторів серед іммігрантів і представників етнічних меншин — у цих групах населення країни популярність партії є особливо низькою.
Та якщо Баденок і репрезентує новий імідж Консервативної партії, назвати її свіжою кров’ю не можна. У партії вона вже двадцять років, 2017 року її вперше обрали до парламенту. Досить швидко вона стала партійною функціонеркою, а останні три роки працювала в уряді. Водночас вона належить до правого крила партії, яке переважно й визначало політику уряду протягом останніх років. З колишніх прем’єрів їй найближчий Борис Джонсон: Баденок поділяє його жорсткі погляди на податкову та міграційну політику, організацію державної охорони здоров’я й освіти, соціальні субсидії.
До того ж за перші дні на посаді лідерки опозиції Баденок уже встигла зробити відразу кілька неоднозначних заяв, які навряд чи додадуть їй популярності. Вона з ентузіазмом вітала перемогу Дональда Трампа на президентських виборах у США (хоча майже 60% британців вважають, що його повернення до Білого дому принесе проблеми світу й Британії); продовжує підтримувати Брекзит (хоча більш як половина її співвітчизників нині впевнені, що рішення про вихід із ЄС було помилковим, і тільки третина згодна з Баденок); уважає, що проведення її попередником Борисом Джонсоном публічної вечірки під час ковідних обмежень не було серйозним порушенням (проте навіть серед консерваторів більшість засуджує колишнього прем’єра за таке явне порушення встановлених громадських правил).
Але вибір Баденок як лідерки консерваторів стає набагато зрозумілішим у нинішньому політичному контексті Великої Британії. Лейбористи влітку перемогли з величезним відривом і свою більшість у парламенті навряд чи втратять до нових виборів 2029 року. Самі консерватори хоч і програли з розгромним рахунком, але залишилися другою за кількістю депутатів партією і офіційною опозицією — ризик зникнути з політичної арени країни для них невеликий. Власне, за останні сто років тільки консерватори й лейбористи очолювали уряд і офіційну опозицію, змінюючи одне одного.
У Консервативної партії є п’ять років на перебудову та підготовку до виборів, і нинішня лідерка — виконроб цієї перебудови, а не майбутній прем’єр. У консерваторів багато системних проблем — занадто розмита ідеологія, немає економічної політики, партійну дисципліну послаблено. Баденок має виправити ці проблеми, прийнявши на себе всю критику за реформи партії й потрібні для цього непопулярні рішення. Крім того, вона буде символом, який приверне до партії нових членів і депутатів передусім із нацменшин. Виконавши поставлені завдання й посиливши партію, Баденок і її команда підуть, а до влади партію поверне вже новий лідер.
Про такий сценарій свідчать одразу декілька ознак. Наприклад, те, що новій лідерці дозволяють бути занадто прямою й відвертою — це добре для пошуку правильних тез майбутньої передвиборчої кампанії, але смертельно для реального претендента на посаду прем’єра, адже всі ці проколи зменшать її шанси, а отже, й шанси партії на перемогу. Як і те, що тіньовий кабінет для Баденок зібрали з представників майже всіх фракцій і додали кількох ветеранів — спрацює, щоби зшити партію заново й налагодити взаємодію всередині неї, але створити майбутній уряд із такої різношерстої групи не вийде.
Втім, навіть цей тестовий варіант політичного штабу консерваторів не може не тішити Україну: в ньому немає тих, хто сумнівається в необхідності підтримувати нашу країну, немає тих, хто закликає до «миру в обмін на території». Сама Баденок нехай і не надто цікавиться українською тематикою (як, утім, і зовнішньою політикою загалом), але має на своєму рахунку помітні кроки на користь Україні. Саме вона 2023 року ставила підпис під україно-британською угодою про цифрову торгівлю (тоді вона відповідала в уряді за міжнародну торгівлю), підтримувала розробку заходів допомоги українським біженцям у перші місяці після російського повномасштабного вторгнення — як і її нинішня колега по тіньовому кабінету Пріті Пател, яка була в уряді Бориса Джонсона міністром внутрішніх справ.
Це ще раз підтверджує очевидний факт: Велика Британія залишається одним із найважливіших наших союзників, оскільки серед впливових британських політиків практично немає байдужих або вороже налаштованих стосовно України, як немає й неготових до тривалої та безумовної підтримки нашої країни у війні. А це надзвичайно важливо, бо дає змогу розраховувати на британську підтримку незалежно від результатів чергових виборів — на відміну від багатьох європейських країн, на відміну від США.
Є ще один момент, через який обрання Баденок важливе не тільки для британської політики. Ми живемо в час, коли кількість «чорних лебедів» є занадто великою й малоймовірні події відбуваються значно частіше, ніж можна було б очікувати. Є декілька потенційних криз, із якими може стикнутися Велика Британія в найближчі рік-два. Це може бути криза у відносинах із США через позицію лейбористів стосовно Трампа, від якого вони очікують жорстких протекціоністських заходів у торгівлі й спроб скористатися економічними проблемами Британії. Це може бути й провал економічної політики уряду через надмірно високі податки, закладені в щойно ухваленому бюджеті. А може статися, що кризу спровокує закриття ірландського кордону через те, що домовленості з ЄС про регулювання транскордонної торгівлі так і не вдасться досягти. Кожна з цих криз буде досить сильною, щоб призвести до падіння уряду лейбористів, нових виборів і перемоги консерваторів. І тоді Баденок опиниться на чолі уряду, адже жодного іншого готового лідера в консерваторів просто не буде. І її погляди та підходи визначатимуть політику однієї з найважливіших для нас країн.