Центральні українські телеканали 24 та 25 вересня показали анонімний піар-фільм, суть якого зводиться до того, що творцями свята тридцятиріччя відновлення незалежності України стали голова Офісу президента Андрій Єрмак та його заступник Кирило Тимошенко. Водночас президент Володимир Зеленський там на других ролях. При цьому сам фільм, який показав навіть «UA: Перший», був розісланий Офісом президента, зазначив Отар Довженко у матеріалі «Детекторі Медіа».
Зокрема, фільм присвячений успіхам ОПУ в організації святкування тридцятої річниці відновлення незалежності України 24 вересня показали шість телеканалів з груп Рината Ахметова, Віктора Пінчука, Ігоря Коломойського та Фірташа-Льовочкіна:
- ICTV;
- «Україна 24»;
- «Дом»;
- «Інтер»;
- «1+1»;
- «Україна».
А 25 вересня піар-фільм показав телеканал «UA: Перший».
У своєму матеріалі Отар Довженко зауважив, що напевно єдиним «нерівним» моментом у фільмі була згадка про демонтаж декорацій на вулиці Інститутській у Києві. Однак, враховуючи, що конфлікт навколо інсталяції часів СРСР виник через погану комунікацію організаторів свята, можна було б не повертатися до цієї ситуації та не озвучувати докір незрозуміло кому. При цьому, якби фільм знімали журналісти та дотримувалися стандартів, то вони б мали дати слово обом сторонам конфлікту та пояснити, чому декорації зруйнували. Однак у показаному фільмі цього не було зроблено.
І попри те, що у фільмі на перший погляд немає нічого дуже жахливого, він є продуктом піар-служби, а отже – це піар за формою і змістом. У стрічки немає нічого спільного ні з документальним кіно, ні з неупередженим висвітленням ситуації. Він мав лише покращити імідж Офісу президента.
При цьому невідомо, хто зняв фільм, адже глядачам в ефірі показали лише один фінальний титр – «ФОП Нестеренко А.В.». Цілком можливо, що це головний режисер параду до 30-ої річниці відновлення Незалежності. Загалом відсутня інформація про те, хто автор сценарію, режисер, продюсер фільму та замовник, а також, хто його оплатив. У YouTube також немає жодних титрів.
«Детектор медіа» подав запит до Офісу президента щодо цих даних. Однак у матеріалі вказано, що і фінансування приватним коштом, і з держбюджету є однаково сумнівним з погляду здорових відносин між владою, суспільством і медіа.
Щодо трансляції піарного фільму телеканалами. Якби центральні телеканали діяли в інтересах власної аудиторії, то намагалися б зняти власний фільм про залаштунки свята. А от показ рекламного за змістом і формою продукту різними телеканалами в один і той же день суперечить логіці телебізнесу. Однак, це гарно вписується в логіку медіаобслуги, яка допомагає своїм власникам продемонструвати владі їхню спроможність бути корисними. Готовність дружити й домовлятися.
Телеканали з олігархічних медіагруп показали фільм того самого дня, коли Верховна Рада ухвалила закон про деолігархізацію. Одне із завдань закону полягає в позбавленні олігархів можливості використовувати медіа для впливу на суспільство й державу. Водночас «UA: Перший» показало фільм наступного дня у той період, коли вирішується доля державного бюджету на наступний рік. Того самого бюджету, у якому компанії вже недодали пів мільярда І можуть вирішити, як це вже не раз бувало, дати ще менше. При цьому за визначенням головреда «Суспільного» Юрія Макарова, телеканал показав фільм для того, щоб розібратися, де «межа неспівпраці з владою».
Щоправда, з олігархічними телеканалами щось подібне стається не вперше. Зокрема, на розмови про деолігархізацію вони відповіли масовим виробництвом хвалебних новин про своїх власників та їхню визначну роль в українській економіці. Коли Зеленському потрібен був піар «Великого будівництва» та форуму «Україна 30», в їх новинах стало більше паркетних новин з президентом. Крім того, всі телеканали чотирьох олігархічних медіагруп замовчали розслідування CNN щодо «вагнерівців», а деякі «забули» пояснити, що сутичка народних депутатів Гео Лероса та Миколи Тищенка у залі парламенту пов’язана саме з цим розслідуванням.
Автор матеріалу зазначив, що особисто він не сумнівається в тому, що Ахметов, Фірташ, Коломойський і Пінчук зацікавлені у збереженні, а то і покращенні, власних позицій в економіці та політиці. А це можливо лише за умови конструктивних взаємин із владою. Також не викликає сумнівів, що вказані особи готові розраховуватися за такі взаємини лояльність власних телеканалів. Питання лише в тому, що наступного разу від них захоче Банкова.
Якщо говорити про «Суспільне», то з ним ситуація складніша. Ефір, під час якого на «UA: Перший» показали фільм, Макаров почав з того, що його колеги (імен не назвав) виступили проти цього фільму. Але сам головред вирішив його показати, тому що, мовляв, фільм йому сподобався.
Як зазначив Довженко, склалося враження, ніби топменеджмент «Суспільного» почувався ніяково з цією темою та не був готовий нести відповідальність за піарний продукт, який суперечить стандартам і місії телеканалу. Тому Макаров вирішив закрити собою амбразуру, обороняючи рішення показати цей фільм у півгодинній дискусії із шефредакторкою «Детектора медіа» Наталією Лигачовою. Інші учасники дискусії, за словами Макарова, відмовилися від участі. Під кінець ефір буквально зірвався — пустили анонси, а потім Макаров повернувся і сказав, що ні про що не шкодує. Водночас в YouTube ефір реанімованої програми «Суспільна студія» не виклали. Після показу фільму Макаров трактував його не як демонстрацію якісного й важливого контенту, а саме як певний акт співпраці з владою.
У своїх промовах керівництво НСТУ не раз заявляло що «Суспільне» дає глядачам те, чого не дають і не можуть дати приватні телеканали. Зазвичай мова йде про розслідування, новини, якісні токшоу тощо. Тому показ піарного фільму, який перед тим транслювали всі олігархічні телеканали, є безглуздим.
Якщо це було одноосібне рішення Макарова, яке не змогли зупинити внутрішні механізми «Суспільного» – це прикро. Адже система працює не так, як потрібно.
Якщо ж трансляція піар-продукту була сигналом владі про готовність домовлятися, то це ще прикріше. Бо за першою поступкою зазвичай іде друга, третя і так далі. І цей шлях поступок — шлях до втрати довіри невеликої, але відданої аудиторії. А без цієї довіри та підтримки «Суспільне» не врятує жоден бюджет.
Нагадаємо, 24 серпня Україна відзначила 30-ту річницю з Дня проголошення Незалежності. Саме в цей день в 1991 році було прийнято Акт проголошення Незалежності.
Цьогорічне святкування стало безпрецедентним за рівнем витрат. Станом на 17 серпня на підготовку до святкування витратили 195 мільйонів гривень: 115 млн на закупівлі у Prozorro і ще 80 млн – за договірною процедурою.
Якщо ви хочете докладно простежити шлях, пройдений Україною за 30 років незалежності – читайте тексти ZN.UA. Як Україні не загубитись у новому світовому порядку, читайте у статті Павла Клімкіна «Стрибнути в майбутнє: Емінем, ТікТок і 30 років Незалежності України».