Заступник голови Офісу президента України Олег Татаров залишається підозрюваним у корупції, повідомляє ЦПК із посиланням на відповідь Офісу генпрокурора. Попри це, відомство Ірини Венедіктової не поспішає передавати справу Татарова до суду.
«Рішення про закриття провадження чи передачу його до суду не приймались, у зв’язку з чим, відповідні відомості до ЄРДР не вносились. Процесуальний статус підозрюваних (Олега Татарова, Микитася Микитася і Костянтина Дубоноса – ред.) на цей час не змінювався», - йдеться у відповіді.
Керує прокурорами у цій справі заступник Венедіктової Олексій Симоненко. Наприкінці 2020 року Симоненко, всупереч вимогам закону, забрав справу Татарова в НАБУ і САП та передав розслідування Службі безпеки України, а процесуальний нагляд – Департаменту, очільником якого він є.
Наприкінці лютого терміни досудового розслідування в цьому провадженні завершилися, однак його не передали до суду протягом п’яти днів. Натомість Симоненко звернувся до суду за «роз’ясненням». 9 вересня Київський апеляційний суд поставив крапку у темі з «роз’ясненнями», тож цей ресурс затягування справи вичерпано.
Працюючи в Офісі президента, Татаров став фігурантом корупційної справи. У грудні 2020 року прокурори САП оголосили Татарову підозру у співучасті щодо передачі хабаря в інтересах колишнього депутата та голови корпорації «Укрбуд» Максима Микитася.
Хабар призначався судовому експерту у справі про заволодіння коштами Нацгвардії. За матеріальну винагороду експерт занизив суму збитків у більш ніж 11 раз. У 2016-1017 році керівництво НГУ і компанія-забудовник підписали угоду про обмін службових квартир в житловому комплексі в центрі Києва (будувався на території колишньої військової частини) на «аналогічні» на околиці міста. Сума збитків сягнула 81 млн грн.
Справу Татарова спочатку незаконно вивели з підслідності НАБУ (хоча розслідуванням корупційних злочинів має займатися саме антикорупційне бюро), а потім «злили» у судах. Докладніше про те, як правоохоронні органи виводять з-під кримінальної відповідальності потрібних осіб, читайте у статті Олександра Лємєнова «Законники-схематозники: як вивести «потрібних людей» з-під відповідальності?» у ZN.UA.