Спроба прив'язати окупацію Криму до підписання «Харківських угод» може розвалити справу в суді – експертка

Служба безпеки України за дорученням Ради національної безпеки і оборони розслідує обставини підготовки і ратифікації «Харківських угод» у 2010 році.

За попередніми даними слідства, підписання цього документа призвело до збільшення кількості особового складу військових формувань і спецслужб РФ, причетних до окупації українського Криму. Те саме твердження міститься і в підозрі експрезидентові Януковичу в державній зраді, пред'явленій йому ДБР.

«Немає жодних сумнівів у тому, що Харківські угоди з багатьох причин кричущо суперечать національним інтересам України, про що ми писали неодноразово. Але от чи відіграли вони якусь роль при захопленні Криму – питання доволі суперечливе», - зазначає редакторка відділу міжнародної політики ZN.UA Тетяна Силіна.

Суть цієї угоди, що складається всього з трьох статей - лише в двох з них: Україна за сім років до спливання терміну дії трьох базових угод 1997 року (а саме вони визначали умови і параметри перебування ЧФ РФ на українській території) погоджувалася продовжити цей термін ще мінімум на 25 років - до 2042 року, а Росія надавала Україні знижку до 100 доларів на ціну газу, що, по суті, знижкою не була.

Однак «Харківські угоди» не змінили умови перебування Чорноморського флоту РФ у Криму, встановлені в 1997 році, а продовжили їх дію, пояснює авторка:

«Перша стаття лише продовжує дію трьох базових угод від 28 травня 1997 року, - на 25 років із 28 травня 2017-го року з наступним автоматичним продовженням на наступні п'ятирічні періоди (якщо одна зі сторін заздалегідь не повідомить про припинення їхньої дії). Харківський документ не вніс жодної зміни, жодної нової коми в текст підписаних ще 1997 року угод, термін дії яких закінчувався лише в 2017-го».

Жоден з трьох пунктів угод не веде до збільшення чисельності особового складу і техніки Чорноморського флоту Росії або будь-яких інших умов його перебування на території України. Навесні 2010 року особовий склад ЧФ РФ у Криму був 16,2 тисячі осіб за допустимого в базових угодах максимуму – 25 тисяч. Тобто Росія мала законні підстави збільшувати склад свого флоту.

У 2014 році, коли відбулася окупація Криму, навіть якби Харківських угод ніколи не було (після незаконної анексії їхню дію президент РФ Владімір Путін скасував, як і трьох базових документів по ЧФ), російський флот однаково ще залишався б на українській території згідно з домовленостями 1997 року.

Якщо вже розбиратися по-справжньому, то починати слід з 1997 року, коли були підписані базові документи щодо розподілу Чорноморського флоту і умов перебування ЧФ РФ на території України. Але в СБУ вирішили охопити розслідуванням лише події 2008-2010 років.

«Ми глибоко впевнені, що факт зради Батьківщини вимагає покарання за всією суворістю закону. Але цей факт має бути залізобетонно доведеним! Інакше справа дуже швидко розвалиться в суді, як, на жаль, досить часто в нас буває. Тому вибудовувати справу й базувати обвинувачення лише на доволі спірній прив'язці Харківських угод до російської окупації Криму – свідомо провальна ідея», - підсумовує Силіна.

Новина має суто аналітичний характер, її метою не є виправдання дій Росії (про необхідність повного виведення до 2017 року ЧФ РФ з території України ZN.UA наполегливо писало багато років) і українських персонажів, причетних до підготовки, підписання та ратифікації Харківських угод.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Морпіхи ЧФ РФ допомагали захоплювати Верховну Раду Криму і охороняти голосування за проведення «референдуму»

Про те, хто готував «Харківські угоди» і хто бреше, заявляючи сьогодні, що не голосував за них тоді; чи є прямий зв'язок між захопленням Криму Росією і угодами, підписаними у 2010 році; чому в 2008 році Україна не ухвалила закон про виведення ЧФ РФ; які сумнівні кейси може розкрити розслідування і чому гучні справи можуть тихо померти, читайте в статті Тетяни Силіної «Чи не вийде справа про Харківські угоди в пароплавний гудок?».