Що не так з утвореною президентом Нацрадою з відновлення України після війни: експерт назвав три аргументи "проти"

Голова правління "Трансперенсі Інтернешнл Україна" (TI Ukraine) Андрій Вишневський вже пояснив, як повинен відбуватися процес відбудови України. Він вважає, що бенефіціарами такого проєкту мають бути уряд, ВР та місцеве самоврядування. В такому випадку роль ОП буде мінімальною. До того, залучити до цього варто (а сьогодні це ще й як ніколи реально) мислителів світового масштабу. Проте відкривши указ №266/2022 від 21.04.2022 (питання Національної ради з відновлення України від наслідків війни), ми нічого подібного до окресленого вище не угледимо, а побачимо натомість зовсім іншу картину. Про це у матеріалі "Повоєнне відновлення України: величні часи вимагають величних дій" для ZN.UA. 

Утворена президентом Нацрада складається лише з українських державних посадовців. Вона включає майже всіх членів уряду та голів парламентських комітетів, голову Нацбанку, секретаря РНБО, а також голову офісу президента та його заступників. Співголовами Нацради є прем’єр-міністр і голова офісу президента, а секретарем — голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики. При цьому Рада є консультативно-дорадчим органом при президентові України.

Інтелектуальна потуга такого складу Ради навряд чи є співмірною з викликами, що нині стоять перед українським суспільством — за всієї належної поваги до кожного з членів Нацради. До того ж, навіть при побіжному аналізі дизайну новоспеченого органу, в очі одразу кидається кілька недоречностей.

По-перше, сам факт включення президентом до складу свого допоміжного органу цілого Кабміну та голів парламентських комітетів виглядає сумнівно, бо кожен із них має свою покладену на нього законом відповідальність і чимале коло прямих обов’язків. Рутина заважатиме їм креативно мислити, а це означає, що на засідання Нацради вони у кращому разі приходитимуть із папками, які підготують для них їхні помічники і директори департаментів, перед тим ретельно обдмухавши з них пил і наліпивши стікер «Реформи».

По-друге, урівнювання прем’єр-міністра, який у системі органів виконавчої влади займає вищу політичну посаду, визначену Конституцією, і керівника всього лише постійно діючого допоміжного органу президента, чия посада не є ані політичною, ані посадою державної служби, є нічим іншим, як іще однією спробою підважити державний устрій України як парламентсько-президентської республіки.

По-третє, сам факт такого урівнювання свідчить лише про те, що ніякого прем’єр-міністра у нас насправді немає, і керувати фактично всіма процесами не лише у Нацраді, а й в уряді та парламенті буде особа з офісу президента — без належних повноважень, політичної та юридичної відповідальності.

Отже, є підстави припускати, що наміром ініціаторів Нацради у такому вигляді було аж ніяк не створення умов для генерування найкращих ідей відновлення України. Натомість більше наявних ознак того, що метою могли бути руйнування нормального процесу вироблення державної політики, нівелювання у цьому процесі ролі уряду і парламенту, яка насправді має бути провідною як з погляду демократичних стандартів формування державної політики, так і з погляду приписів української Конституції. Той факт, що незалежним у своїх діях співголовою ради є глава офісу президента, а секретарем — голова комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, не дає можливості виключати, що головною метою «стратегічної» ініціативи є взяття під контроль керівництва офісу президента, зокрема, бюджетного процесу і публічних фінансів, що витрачатимуться на програми та проєкти, пов’язані з повоєнним відновленням України.

Особливе розчарування викликає той факт, що проблеми нетривіального змісту і масштабу знову намагаються вирішувати найтривіальнішими методами. Тими самими методами незчисленних рад: національних, координаційних, розвитку і бозна ще чого, з допомогою яких протягом останніх тридцяти років в Україні поховано не одну реформу і наглухо забито дошками не одне вікно історичних можливостей.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Найбільшою помилкою для України може стати буквальне відтворення усього, що ми втратили у війні — експерт

Більше матеріалів Андрія Вишневського за посиланням.