Перше, що принесла нам війна, — кров, біль, втрати найціннішого — людських життів — і руйнування. Але разом із цими жахливими наслідками війна може дати Україні й унікальні можливості. Про це у матеріалі "Повоєнне відновлення України: величні часи вимагають величних дій" для ZN.UA пише голова правління "Трансперенсі Інтернешнл Україна" (TI Ukraine) Андрій Вишневський.
За його словами, йдеться не лише про можливості остаточно позбутись етичних та естетичних потворностей і непевностей, соціально-економічних рудиментів і атавізмів, успадкованих нашим суспільством ще з імперської та радянської епох. Це можливості виробити такі суспільний етос і естетику, збудувати такі нові інституції та інфраструктуру, що дадуть змогу Україні вже завтра стати на шлях сталого розвитку і бути глобально конкурентоспроможною у довгостроковій перспективі (30–50–70 років).
Найбільша помилка, якої зараз легко припуститися, — це піти за рефлексом буквально відтворювати втрачене у війні: від морально застарілих хрущовок, панельок, тепломереж і транспортної інфраструктури до архаїчної пострадянської структури економіки, викривлених податкової, антимонопольної політики, політики інтелектуальної власності та державної допомоги.
Інша очевидна спокуса, якій легко піддатись і яка швидко призведе нас до ще більшого занепаду, — інвестувати обмежені ресурси у безперспективні пасиви на кшталт непродуманих, але таких солодких, великих будівельних проєктів.
Вирватися з тенет минулого самотужки нам навряд чи вдасться і цього разу, як не вдавалося протягом останніх тридцяти років, попереджає Вишневський. Насамперед через брак візіонерів. Додаткова складність і водночас перевага ще й у тому, що уряди тих, кого прийнято називати розвиненими демократіями, теж не мають для нас готових рішень, — через глобальну кризу лібералізму і демократії загалом. Найголовніші питання, на які нам доведеться шукати відповідь, — якою має бути модель повоєнної економіки, якою має бути модель держави, за існування якої ми сьогодні боремось, якою має бути модель зруйнованого і відновленого українського міста?
Більше матеріалів Андрія Вишневського за посиланням.