Процес перебирання повноважень керівника Головного управління розвідки Міноборони України для Олега Іващенка, який замінив там Кирила Буданова, є доволі складним, пише «Українська правда» із посиланням на джерела.
Видання стверджує, що Буданов, який пішов на посаду голови Офісу президента, вибудував всередині ГУР власну замкнуту структуру, яка трималась на особистій лояльності і повазі.
Як наслідок, кажуть джерела в розвідці, Іващенку довелось зіткнутись зі спротивом всередині органу, коли люди відмовлялись виконувати бажання нового керівника без відмашки попереднього, Якого вважають «справжнім командиром».
Однак у військовій структурі ГУР, в якому діє армійська вертикаль впливу, така схема не працює.
«В армії керівник має набагато більше можливостей «переконувати», ніж у цивільних службах. Сьогодні ти бунтуєш, а завтра твої підлеглі уже виконують якусь операцію в тилу ворога. І їхні втрати – на совісті твоєї гордині чи ще чогось», – сказав один із співрозмовників видання з силового відомства.
Як писало ZN.UA, Буданов при переході в ОП сподівався, що ГУР очолить його людина, зокрема Вадим Скібіцький або хтось інший із його команди. Однак призначенням начальником ГУР Олега Іващенка Володимир Зеленський «вибив його опору» на розвідку.
Чим керувався Зеленський, зробивши несподіваний хід із призначенням Кирила Буданова? І чому сам Буданов погодився розміняти крісло легендарного начальника ГУР на умовний пеленальний столик керівника президентської канцелярії, над яким досі нависає тінь Єрмака? Відповіді на ці запитання в статті "Наступник", або "Нейтралізація"? Навіщо президент призначив Буданова керівником ОПУ" дає редакторка відділу внутрішньої політики Інна Ведернікова.
