Українська влада поводить себе вкрай необережно, абсолютно нехтуючи громадською легітимністю, вважає політолог Олександр Палій.
«Схоже, владі здається, що в неї фінанси й керівництво адмінапаратом, і цього досить. При тому коли влада справді «не бачить народу», то вона не завжди встигає навіть злякатися (приклад Лівії)», - сказав О.Палій в коментарі ZN.UA.
Політолог нагадав, що навіть Леонід Кучма набагато більш трепетно ставився до питань легітимності. «Навіть тоталітарні й авторитарні режими змушені реагувати на суспільні настрої. У нас же влада поводиться так, наче ніякого суспільства немає. Думаю, це від простоти. У силу свого життєвого досвіду влада розуміє тільки силу. А народ поки що демонструє стриманість. Народ навіть не те що атомізований чи позбавлений віри (це минає), а, швидше, дуже обережний у питаннях насильства. Наше суспільство не підтримає руйнівного насильства. Кілька Руїн виробили певний імунітет - думку про те, що, розпочавши насильство, його можна закінчити через кілька десятиліть. Але ці аргументи теж мають свою межу», - вважає О.Палій.
Як зазначив політолог, нинішнє правління категорично не співвідноситься з уявленням народу про справедливість. «Наприклад, влада виділяє «Товариству мисливців і рибалок», тобто собі, майже 9000 гектарів земель у Криму. Знаючи ціну гектара на ПБК, можна припустити, що ціна питання - багато мільярдів (!) доларів. Улітку 24 млрд. гривень подарували кільком «олігархам», списавши борги перед бюджетом. І при цьому на бюджетників, пенсіонерів, медицину грошей немає. Про таке кажуть: їсти як не в себе», - сказав він.
«Як може відбутися зміна влади? Найпростіший спосіб - сповзання легітимності. Завдяки тушкам, «конституційним реформам», «виборам» тощо ми наближаємося до моменту, коли суд вулиці вважатиметься в суспільстві справедливішим, ніж Конституційний, Верховний і решта судів, разом узяті. При цьому, гадаю, захисників цієї влади, готових справді ризикувати ради неї, можна буде перелічити на пальцях однієї або двох рук. Це досить непередбачуваний і небезпечний для країни шлях. Але влада туди прямує з ентузіазмом, який свідчить про її не надто велику притомність», - резюмував політолог.