Про це президент Інституту правової політики Микола Оніщук пише у своїй статті для DT.UA.
За його словами, це, зокрема, проявляється у правовому послабленні всіх політичних інститутів, за винятком інституту президента, що стало можливим внаслідок зсуву та роздроблення системи стримувань і противаг.
М.Оніщук підкреслює, що усталені політичні інститути поступово втрачають власні конституюючі ролі, перетворюючись у фасадну розшивку політичного режиму, а на зміну їм приходять субститути, що штучно «прив’язуються» до президента як символічного власника політичних акцій.
Саме на такі субститути, за його словами, покладається основне завдання як із розробки практичних політичних рішень, так і з неформального контролю за «традиційними» інститутами. Серед уже наявних - Національний антикорупційний комітет, Комітет з економічних реформ, Рада регіонів, Громадська гуманітарна рада, Конституційна асамблея, які, незважаючи на їх дорадчо-консультаційний статус, по суті, отримують право політичної і навіть квазізаконодавчої ініціативи. Фактично, це означає, що система виконавчої влади концентрується не навколо конституційно-визначених органів - Кабінету міністрів та обласних і місцевих державних адміністрацій, а навколо названих субститутів, яким і передаються владні повноваження, вважає експерт.
Детальніше читайте у свіжому випуску «Дзеркала тижня. Україна» у статті президента Інституту правової політики Миколи Оніщука «Дилеми правової держави».