Міністр закордонних справ Андрій Сибіга повідомив, що одна з країн заявила про готовність виконувати роль держави-покровительки у відповідності з положеннями Женевських конвенцій для захисту прав українців, які перебувають на території Росії.
За словами посадовця, наразі Україна працює над реалізацією цього рішення, хоча назву держави, яка готова взяти на себе роль покровительки, він не розголошує.
Держава-покровителька, згідно з Женевськими конвенціями, покликана захищати права та інтереси громадян країни, якщо її уряд не може безпосередньо забезпечити їхній захист. Така потреба виникає у зв’язку з ситуацією, коли в Росії утримуються тисячі українських військовополонених, цивільних заручників та примусово депортованих дітей.
Сибіга також наголосив, що російська влада відмовляє закордонним спостерігачам і медичним працівникам у доступі до українських громадян, чим порушує положення міжнародного права. Він додав, що існуючі міжнародні інструменти не забезпечують належного захисту прав українців у таких умовах.
Цивільні громадяни України перебувають в колоніях або СІЗО на території Росії, Криму, на тимчасово окупованих територіях України. Деяких з них родичам вдалося відшукати самим, про когось розповіли військовополонені, які повернулися внаслідок обміну, про декого немає інформації ‒ вони вважаються зниклими безвісти. Це батьки, сини, чоловіки і брати, на повернення яких щохвилини чекають їхні близькі. Але чому на сьогодні немає чіткого механізму, який би дозволив забезпечити обмін цивільних полонених та повернення їх в Україну?
Відповідь у статті "Звільнення цивільних: залучення третьої авторитетної сторони до переговорів" дає Олена Жежера.