В роботі трибуналу над Росією важливим питанням є питання того права, матеріального і процесуального, яке він застосовуватиме. Можливо, це право могло б максимально базуватися на праві Нюрнберзького трибуналу, яке, своєю чергою, поєднало в собі дві системи права — систему загального та континентального права. Про це пише голова комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко у своєму матеріалі для ZN.UA.
"Це підкреслило б символічну тяглість між новим трибуналом та Нюрнберзьким. Одним із джерел права нового трибуналу могла б стати також практика Міжнародного кримінального суду (МКС), - зазначає автор. - Серед проблемних питань права трибуналу лишаються питання імунітету підсудних осіб та можливість здійснення правосуддя стосовно них заочно (in absentia)".
Оскільки суб’єктами злочину агресії є переважно найвище політичне і військове керівництво держави, котре наділене імунітетом, необхідно, щоб трибунал чітко закріпив принцип, згідно з яким глави держав та найвище політичне і військове керівництво будь-якої держави не мають імунітету, якщо йдеться про вчинення ними злочину агресії, зазначає Мережко.
Річ у тому, що в міжнародному й національному праві ще й досі існує принцип імунітету глав держав, який сформувався у звичаєвому міжнародному праві, пов’язаний із принципом суверенної рівності держав та історично випливає з персонального імунітету монархів. Мережко зазначає, що в сучасній доктрині міжнародного права існує теорія функціонального імунітету, яка передбачає, що глава держави має імунітет доти, доки він обіймає відповідну посаду у своїй державі.
"Однак, як свідчить практика останніх десятиліть, імунітет глав держав і високопосадовців не означає безкарності, коли йдеться про міжнародні злочини. Цю тенденцію було започатковано ще Нюрнберзьким трибуналом, у вироку якого йшлося про те, що: «Засада міжнародного права, яка в певних умовах надає захист представникові держави, не може застосовуватися по відношенню до дій, які були визнані злочинами в міжнародному праві».
На сьогодні можна говорити, що в міжнародному праві завдяки практиці Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії, Спеціального суду для Сьєрра-Леоне та МКС формується правило, згідно з яким функціональний і персональний імунітет не має місця, якщо йдеться про порушення імперативних норм міжнародного права (jus covens), до яких, зокрема, належить заборона агресії. Цілком можливо, що практика нового трибуналу остаточно закріпить цей принцип у міжнародному праві", - зазначає фахівець.
Надзвичайно важливо, щоб трибунал міг розглядати справи і виносити вирок заочно (in absentia). Певна річ, поки що фізично доправити російського президента Путіна і всіх його поплічників у трибунал буде важко, але це не повинно перешкоджати розглядові справи та винесенню справедливого вироку.
Видача трибуналом ордерів на затримання високопосадовців сама собою мала б велике політичне значення, незалежно від того, як швидко вдасться затримати цього високопосадовця, насамперед самого Путіна. Видача такого ордера веде до політичної ізоляції особи, котра підозрюється у вчиненні злочину агресії. І тут можна скористатися досвідом МКС.
"Важливо також, щоб компетенція трибуналу не перетиналася з компетенцією МКС і не дублювала її, хоча це може бути непросто зробити, оскільки злочин агресії пов’язаний із іншими злочинами (воєнними злочинами та злочинами проти людяності). Зі злочину агресії випливають інші злочини. Можливо, тут навіть доведеться укласти якусь угоду про розподіл компетенції між трибуналом і МКС", - підсумував Мережко.
Детальніше про це - у матеріалі доктора юридичних наук, професора та голови Комітету ВР з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександра Мережка "Міжнародний трибунал для Путіна і його поплічників: як можна їх покарати" для ZN.UA.