Ілларіонов розповів про "зрадницьку" угоду Путіна і Обами по Україні

Колишній радник президента Росії Володимира Путіна Андрій Ілларіонов розповів про Сочинско-мюнхенську угоду Путіним і Обамою, яка відбулася 14 липня (угода між "шісткою" і Іраном).

"Суть угоди полягає в обміні України на Іран і Сирію, тобто в розміні путінської підтримки Обами в переговорах з Іраном і в Сирії на обамовскую підтримку Путіна в Україні. Угода укладена без участі України і за рахунок України", - написав він у своєму блозі.

Здійснення цієї операції, за його словами, почалося ще під час травневого візиту Керрі в Сочі, де головною темою була реалізація мінських угод. При цьому Керрі не слова не згадала про Крим, зазначив Ілларіонов і додає, що замість цього Керрі зробила публічну догану Порошенко в присутності Лаврова.

Таким чином, Керрі з Лавровим створили "сочинско-мюнхенський формат" переговорів "Нуланд-Карасін" без участі України, зазначає колишній помічник Путіна.

Потім, 27 травня, Росія зірвала зустріч у "нормандському форматі" на рівні політдиректорів Мзс.

Зустріч у "нормандському форматі" на рівні политдиректоров 10 червня заканчилась безрезультатно. ЄС відкинув російську пропозицію про включення в переговори представників "ДНР"-"ЛНР" і зажадав виконання Росією зобов'язань щодо виведення військ з України. Після цього Росія вирішує торпедувати роботу "нормандського формату".

В рамках спецоперації по шантажу України 16 червня російські спецслужби опублікували "План захоплення Росією Лівобережної України", стверджує Ілларіонов.

На наступний день Лавров заявив, що зустрічі в "нормандському форматі" на рівні міністрів закордонних справ не буде ні 23, ані 24 червня.

17 червня Путін оприлюднив "Доктрину Путіна" і п'ять вимог до України, а через два дні заявляє про новий етап війни проти України, стверджує Ілларіонов.

Після цього Іванов похвалив Керрі, а такжже підкреслив роль США, говорить про "крихкість" "нормандського формату", оспівує двосторонній "сочинско-мюнхенський" формат переговорів (7-я – 9-я хв. відео).

22 червня Пєсков заявив, що зустріч в "нормандському форматі" на рівні лідерів країн не планується, а 28 червня Путін зробив дзвінок Обамі, в ході якого угода обростає подробицями. Попередньо обговорена з Керрі, головними активами угоди були, за словами Ілларіонова, здійснення Мінська-2, Сирія, Іран.

30 червня у переданій у Верховну Раду "проекті змін у Конституцію України особливий статус для тимчасово окупованих територій не передбачено: "Підкреслюю, що ніякого особливого статусу для цих територій в проекті Конституції не передбачається... порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей визначається законом. Таким було пропозицію Венеціанської комісії... ніяких нових особливостей проект Конституції не передбачає"".

Через два тижні, 14 липня, відбувається укладення "обамівської" угоди з Іраном з активною участю Росії, нагадує колишній радник Путіна. Обама дає інтерв'ю "Нью-Йорк Таймс", в якій ділиться враженнями про "воодушевившем" його дзвінку Путіна.

Буквально на наступний день, 15 липня, Нуланд прибула у Київ, де тиснула на Порошенка з метою змінити проект Конституції України з метою включення до неї "особливих районів Донецької та Луганської областей".

У той же день Порошенко передав у Верховну Раду новий проект Конституції України, в якому закріплений особливий статус "ДНР"-"ЛНР".

Таким чином, зазначає Иллариронов, Порошенко виконав перший пункт вимог Путіна до України, в першу чергу, зміни до Конституції України з наданням автономних прав цих територій.

"Тепер справа – за виконанням решти чотирьох вимог. Друге питання – це прийняття закону України про амністію відносно ряду осіб з Донецької та Луганської республік. Третє питання – це імплементація закону про особливий статус Донбасу – Луганська і Донецька. Четверте питання – це прийняття закону України про місцеве самоврядування та проведення цих виборів. П'яте – це зняття економічної блокади з цих територій", - пише Ілларіонов.

На його думку, вимоги Путіна будуть виконані.

При цьому, вважає екс-помічник Путіна, запобігти цю угоду можна було, зокрема через відмова від мінських домовленостей і протест проти протестувати проти "сочинско-мюнхенського" формату групи "Нуланд-Карасін".