Про це у своїй статті для DTUA пише польський політолог, екс-депутат Європарламенту і Сейму Польщі Павел Коваль. За його словами, незважаючи на те, що сьогодні ця ідеологія не спрямована проти поляків, у Польщі її все одно сприймають негативно.
"В Україні частина політичних кіл хоче будувати сучасну ідентичність українського народу, спираючись насамперед на бандерівську ідеологію. Сьогодні, як правило, це не спрямовано проти поляків, а має антиросійський, антикомуністичний характер. Зберігається напруженість, однак це може змінитися. Та передусім треба враховувати такий факт: у політиці вирішує сприйняття. А з історичного погляду в Польщі бандерівська ідеологія сприймається однозначно - це убивства польського населення на Волині та Східній Галичині. Отож Україна з Бандерою на прапорі матиме гарантовані клопоти під час входу до західних структур - як до ЄС, так і до НАТО.", - підкреслив він.
Коваль наголошує, що сьогодні відродження націоналізму стало проблемою в масштабах всього Заходу, а Польща і Україна піддалися даному тренду. В обох країнах, при цьому, з'явилися групи, зацікавлені в підтримці скептичного ставлення до сусідньої країни.
Автор вказує, що підходи націоналістів до зовнішньої політики ускладнюють подальший розвиток відносин між Україною і Польщею.
"Кожен із цих підходів - польських і українських націоналістів - спирається на історію. Однак якщо вони посилюватимуть свій вплив на політику двох народів, то у відносинах Польщі й України буде щораз більше зіткнень. Якщо польсько-українські відносини спиратимуться на сильний націоналістичний егоїзм двох держав, вони не зможуть розвиватися", - підсумовує він.
22 липня минулого року Сейм Польщі услід за Сенатом встановив 11 липня "днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої у 1939-1945 рр..".
У відповідь на рішення Сенату та постанову Сейму Польщі, 8 вересня Верховна Рада ухвалила постанову, в якій засудила "односторонні дії Сенату і Сейму Республіки Польща, спрямовані на перегляд результатів співпраці, які були досягнуті під час конструктивного українсько-польського діалогу за останні десятиліття".
Нагадаємо, що найбільш резонансною подією польсько-українського протистояння у Другій світовій війні була Волинська трагедія (або, як кажуть поляки, Волинська різанина) - обопільні етнічні чистки, які їх вчинили Українська повстанська армія (УПА) та польська Армія Крайова (АК) за участю польських батальйонів шуцманшафта і радянських партизанів.
Детальніше про складнощі в українсько-польських відносинах читайте у статті Павела Коваля "Потреба уяви, потреба інституцій" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".