Експерт вказує на шляхи переговорного процесу зі створення ЗВТ з Туреччиною

На сьогодні існує обмежена кількість сценаріїв подальшого розвитку переговорного процесу з укладання угоди з вільної торгівлі між Україною і Туреччиною. Перший - припинення переговорного процесу у зв'язку з відсутністю можливостей для досягнення компромісу з чутливих питань. Це буде відверто та об'єктивно. Принаймні з точки зору економії державних ресурсів на переговорний процес і внесення ясності у відповідні державні та приватні політики. Другий - продовження переговорного процесу в існуючому форматі. Шлях сумнівний. Адже з огляду на майже 15-річну траєкторію триваючого переговорного процесу зрозуміло, що у звичайному форматі компроміс знайти важко і майже неможливо. Скоріш за все, цей варіант призведе або до зняття питання з поряду денного або підвісить його ще на довгі роки. Третій - наскрізне перезавантаження переговорного процесу. Йдеться про пошук компромісу, зокрема, через прийняття відповідних політичних рішень.

Про це у своїй статті для DT.UA пише Ігор Гужва, доктор економічних наук, експерт CMD-Ukraine. Автор впевнений, що третій сценарій є найбільш перспективним. Адже потенціал для комплементарного та взаємовигідного економічного зростання безумовно існує. Питання лише у креативності, гнучкості та міцності політичної волі обох сторін.

Експерт вважає, що у разі прийняття низки економічно обґрунтованих політичних рішень цю угоду може бути укладено вже до кінця поточного року. Більш того, є потенціал введення її в дію з 1 січня 2020 р. Проте цьому має передувати кропітка та напружена робота за багатьма напрямами:

• Залучення до переговорного процесу представників бізнесу обох країн для вироблення спільних позицій на горизонтальному рівні.
• Посилити переговорні позиції обох сторін фінансово-економічними обґрунтуваннями, заснованими на сучасних автоматизованих системах моделювання та прогнозування.
• Не вимагати неприйнятного - залишати винятки лише для найбільш чутливих тваринних позицій з обох сторін, використовуючи загальносвітову практику надання мінімального режиму доступу на рівні 3% внутрішнього споживання аналогічного продукту.
• Стале зростання та диверсифікація двосторонньої торгівлі може відбуватися лише шляхом започаткування спільного виробництва. Виробництво складної високотехнологічної продукції для власних потреб і спільного експорту.

Докладніше про проблеми зі створенням ЗВТ з Туреччиною читайте в статті Ігора Гужви "Чи милий нам берег турецький?" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".