Конституція України на сьогодні знаходиться в стані "важкого підлітка" і потребує кардинальних змін. Причому вони не повинні залежати виключно від політиків і не можуть бути зведені лише до нового конституційного тексту.
Про це пише в своїй статті для DT.UA член-кореспондент НАН України, суддя Конституційного Суду України у відставці Володимир Шаповал.
На його думку, представити такий текст - справа реальних фахівців, тому поза державними інститутами вже почалася робота над проектом комплексних конституційних змін, які будуть запропоновані суспільству і прогресивного сегменту політикуму.
"Вкрай негативним, але вже майже звичним, є те, що в пострадянських країнах, зокрема в Україні, конституцію і закони нерідко використовують як інструмент "вирішення питань", що не пов'язані з об'єктивним суспільним інтересом. З цього приводу одні автори вказують на "підміну стратегії конституційного регулювання суто політичними міркуваннями". Інший стверджує, що "недоліком конституційної культури є численні маніпуляції з конституційним механізмом влади для досягнення кон'юнктурних політичних цілей". Додамо - для реалізації особистих амбіцій і забаганок. Такі оцінки відповідають нашим реаліям, досить згадати недавні "пригоди" із законом про прокуратуру. При цьому складається враження, що кількість відповідних підмін та маніпуляцій з часом, як мінімум, не зменшується", - йдеться в статті.
Як зазначає Шаповал, не сталося помітних позитивних змін і в правосвідомості більшості тих, хто обіймав або займає державні посади.
" Їх поведінку нерідко характеризує своєрідний конституційний нігілізм, чи навіть цинізм, що проявляється у фактах вочевидь свідомого ігнорування владою Основного Закону. Виразними прикладами слугують різні "шедеври" Конституційного суду (останній - рішення від 15 березня 2016 р. щодо офіційного тлумачення конституційного положення "на наступній черговій сесії Верховної Ради"). Як наслідок, діяльність цього органу негативно позначається на легітимності Основного Закону і сприймається як шкідлива для нього. Можна стверджувати, що неналежне тлумачення і застосування Основного Закону різними суб'єктами влади є більшою суспільною проблемою, ніж проблема вад його змісту", - йдеться в статті.
На думку автора, легітимність вітчизняного Основного Закону потерпає й від інших подій у конституційному процесі, що носять конвульсивний характер.
"Першим прикладом таких "конвульсій" було укладення юридично сумнівного Конституційного Договору. Не менш сумнівним був указ президента про проведення референдуму з питання прийняття нової Конституції, хоча він відіграв роль стимулу депутатської активності: за три дні після нібито видання цього указу Конституцію було прийнято. Л.Кучма відразу заявив у Верховній Раді, що "указ автоматично зник". "Конвульсією" виглядає й те, що прийнята 28 червня 1996 р. Конституція України була офіційно опублікована лише на початку другої декади липня. Але в самій Конституції застережене набуття чинності з дня прийняття, і тому виходить, що її норми вже діяли два тижні, але ті, кому вони адресувалися, не мали можливості ознайомитися з ними", - йдеться в статті.
"Таким було і є на сьогодні життя нашого "складного підлітка", і необхідні кардинальні зміни у цьому житті. Проте такі зміни не повинні залежати виключно від тих, кого ми називаємо політиками, і вони не можуть бути зведені до підготовки нового конституційного тексту. Справа реальних спеціалістів - такий текст запропонувати, і тому поза державними інститутами розпочалася робота над проектом комплексних конституційних змін, які будуть запропоновані суспільству та прогресивному сегменту політикуму. Самі політики не повинні стояти осторонь і, навіть з урахуванням їх егоїзму у зв'язку з перспективою набуття ними влади, не мають обмежуватися заявами", - пише Шаповал.
Як підкреслює експерт, про конституцію як суспільний договір можна говорити виключно у контексті порядку її розроблення і прийняття.
"Якості суспільного договору новій редакції або новому Основному Закону забезпечуватимуть відкритий характер процесу відповідного реформування на всіх його стадіях, створення можливостей реальної участі в цьому процесі активних громадян та громадських організацій, досить щира поведінка державних посадовців і тих, хто має намір замінити їх собою", - наголошується в статті.
Нагадаємо, нинішня влада значно випередила попередню у своїй неповазі до Конституції та готовністі змінювати її на догоду своїм політичним інтересам, що ставить країну перед загрозою "політичного дефолту". Про це у своїй статті для ZN.UA пише голова правління громадського об'єднання "За демократію через право", екс-учасник Венеціанської комісії від України Марина Ставнійчук.
Детальніше про стан української Конституції читайте у статті Володимира Шаповала "Конституція України: життя "важкого підлітка" у свіжому випуску тижневика "Дзеркало тижня. Україна".