Допомога ВПО є важливою для абітурієнтів з непідконтрольних територій – радниця Агентства ООН у справах біженців

З 1 липня в Україні розпочинається вступна кампанія, у якій сім років беруть участь майбутні студенти із непідконтрольних українському уряду територій Криму та Донбасу. На шляху до навчання в українських вишах такі абітурієнти стикаються з багатьма складнощами, тому для них важлива допомога держави, зазначила у коментарі ZN.UA радниця з правових питань Агентства ООН у справах біженців Олена Тишкевич.

“На відміну від вступників з інших областей України, хлопцям та дівчатам з непідконтрольних територій на сході країни та Криму доводиться долати довгий і складний шлях, щоб навчатися у вишах на контрольованій території. Першою перепоною на цьому шляху є різниця в освітніх програмах: школярі і школярки з контрольованої та неконтрольованих територій вивчають різні предмети. Перед вступом до вишів їм необхідно додатково готуватися з тих предметів, які вони не вивчали в школі, щоб не відставати у подальшому навчанні”, - зазначила Тишкевич. 

Другою перешкодою вона назвала необхідність дістатися до контрольованої Україною території в умовах карантину. Адже зараз КПВВ на лінії розмежування в Донбасі та на адмінмежі з окупованим Кримом працюють в обмеженому режимі. Тому громадяни змушені шукати альтернативні шляхи виїзду та в’їзду.

Третім викликом для абітурієнтів з окупованих територій є потреба в інтеграції. За словами Тишкевич, попри те, що студентське середовище є динамічним та інклюзивним, ті, хто приїжджають навчатися з непідконтрольних владі територій, стають внутрішньо переміщеними особами. 

“Відтак, вони відчувають на собі всі ті обмеження у доступі до державних послуг, які спричинені довідкою ВПО, а саме неможливість отримати будь-яку адміністративну чи банківську послугу без її пред’явлення. Це стає на заваді інтеграції молоді до приймаючої громади у новому місці проживання”, - пояснила Тишкевич.

Крім того, через свою “прописку” на територіях поза урядовим контролем, студенти та студентки можуть стикатися з проявами мови ворожнечі. Також непростим викликом є болісний досвід внутрішнього переміщення. 

“Для того, щоб подолати ці перепони і виклики, абітурієнти потребують підтримки від держави, і вони отримують таку підтримку. В 2016 році в окремих вишах було створено освітні центри “Донбас-Україна” та “Крим-Україна” для полегшення їхнього вступу. Для школярів і школярок з цих територій було введено окремі квоти: вони конкурували між собою, а не з абітурієнтами з інших областей України”, - зазначила Тишкевич. 

У  2020 році відповідні зміни до закону про вищу освіту дозволили поширити окремі квоти й на інші виші. Тепер, кожен вищий навчальний заклад приймає окреме рішення про кількість таких квот. Зокрема, ними можуть користуватися абітурієнти з окупованих територій Криму та Донбасу, а також із населених пунктів вздовж лінії розмежування на Сході. 

Олена Тишкевич також нагадала, що 29 квітня цього року Міністерство освіти і науки оприлюднило порядок прийому осіб із вказаних територій, у якому деталізувало поточні вимоги до вступної кампанії. Також у квітні Мінреінтеграції затвердило порядок використання коштів для забезпечення реінтеграції молоді з цих областей. 

“Міністерство пріоритезує запровадження безплатних підготовчих курсів для абітурієнтів з непідконтрольних територій та Криму із безкоштовним проживанням та стипендією. Проте неможливо передбачити все. Іноді майбутні студенти мусять виборювати свої права”, - зазначила Тишкевич.

Для прикладу вона розповіла історію абітурієнта з Криму Рустема, який зіткнувся з відмовою в отриманні посвідчення внутрішньо переміщеної особи. У центрі соцзахисту не врахували бажання отримати освіту на контрольованій території як причину для переміщення. За словами Тишкевич, Рустем отримав довідку лише після того, як звернувся по юридичну допомогу до громадської організації “Десяте квітня”, яка співпрацює з Представництвом УВКБ ООН в Україні.

“Як виявилося, такі випадки були непоодинокими, і право на освіту не вважалося підставою для внутрішнього переміщення. Рішення по справі Рустема повністю змінило цю практику: тепер в Одесі студенти з непідконтрольних територій та Криму отримують довідки ВПО безперешкодно”, - зазначила з правових питань Агентства ООН у справах біженців.

Своєю чергою абітурієнтка з окупованого Донбасу Анастасія, за словами Тишкевич, змогла отримати щомісячну адресну допомогу на оренду житла лише через три місяці після того, як переїхала з рідними до Києва. Тому що без юридичної підтримки вона не змогла отримати посвідчення ВПО.

“Ця історія є досить типовою для переміщених студентів, оскільки у новому для них місті будь-яка підтримка є цінною. І в першу чергу, та, на яку вони мають право у зв’язку з внутрішнім переміщенням. Безумовно, не можна гарантувати її безперешкодне отримання.  Але й самі заявники та заявниці можуть сприяти цьому: вони зобов’язані знати про свої права та вимоги законодавства при зверненні за довідкою, щоб бути впевненими у своїй правоті та мати змогу її відстоювати”, - вказала радниця. 

Тишкевич зауважила, що з кожним роком все складніше доводити факт проживання на непідконтрольних територіях, адже з часом слабнуть зв’язки та втрачаються докази. Також цей процес ускладнює доступ до належних документів та виплат. 

“Тому раджу майбутнім абітурієнтам та студентам постійно моніторити офіційні сторінки державних органів та консультуватися з професійними юристами, щоб захищати свої права та користуватися належними пільгами”, - вказала Тишкевич.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Стартувала реєстрація на іспити для вступу до магістратури — Міносвіти

У липні минулого року президент Володимир Зеленський підписав закон, який розширює права вступу до вишів абітурієнтів з тимчасово окупованих територій Криму і Донбасу, а також тих, хто живе в населених пунктах на лінії зіткнення. Такі абітурієнти зможуть вступити до будь-якого ВНЗ за квотою, розмір якої визначає Міністерство освіти і науки.

Закон дозволив абітурієнтам з окупованої території самим обирати, вступити за результатами вступних іспитів або зовнішнього незалежного оцінювання.

Про те, як державі розробити універсальне рішення, але таке, що враховуватиме максимальну кількість індивідуальних потреб внутрішньо переміщених осіб, та яка роль у цьому процесі самих переселенців читайте у статті Олени Тишкевич “Сьомий рік внутрішнього переміщення: що далі?”