Підтримати
Напередодні Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт №10449 про мобілізацію. Серед іншого, у документі є положення, що стосуються відстрочки від призову під час мобілізації членів родин осіб з інвалідністю. І ці положення можуть бути дискримінаційними стосовно людей з інвалідністю, передає LIGA ZAKON.
Згідно зі статтею 23 чинного Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зараз право на відстрочку надається військовим, у яких є дружина (чоловік) з-поміж осіб з інвалідністю та/або один із батьків чи батьків дружини (чоловіка) з інвалідністю I чи II групи. І це за умови, що вказані люди з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
«Формулювання закону з логічної точки зору виглядають дещо недолугими, але на практиці все звелося до того, що відстрочка надається лише комусь одному з-поміж родичів особи з інвалідністю. У контексті антидискримінаційних стандартів стосовно осіб з інвалідністю обмеження кількості осіб, яким надається відстрочка, до однієї є цілком виправданим», – пояснила партнерка адвокатського об’єднання AZONES Дар’я Свиридова.
Однак у законопроєкті №10449 уряд вирішив переглянути ці положення та викласти їх у новій редакції. Зокрема, за версією документа, ухваленого в першому читанні, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
- пункт 1 – зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
- пункт 2 – члени сім'ї першого ступеню споріднення (не більше одного) особи з інвалідністю І групи, зайняті постійним доглядом за нею, а також члени сім'ї другого ступеню споріднення (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення чи їх фізичної неспроможності), що підтверджується в порядку встановленому Кабінетом міністрів України;
- пункт 3 – члени сім'ї першого ступеню споріднення (не більше одного) особи з інвалідністю ІІ групи, зайняті постійним доглядом за нею, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий постійний догляд, що підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
Свиридова пояснила, що загалом цей текст з точки зору юридичної практики викликає істотні заперечення. Адже прописані в документі формулювання не лише недосконалі, а й суперечливі. Зокрема, у законопроєкті, як зазначила юристка, одні й ті самі речі прописані різними термінами, певні терміни невизначені, а логіка непослідовні.
Так, за словами Свиридова, у всіх трьох пунктах описане одне й те ж коло осіб:
- особи, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками (пункт [1])
- члени сім'ї першого ступеня споріднення особи…, зайняті постійним доглядом за нею (пункти [2] і [3]) на практиці становлять одне й те ж коло осіб.
Тобто у даних положеннях маються на увазі люди, які відповідають двом ознакам: постійно доглядають за особою з інвалідністю та перебувають з нею у першому ступені спорідненості з такою особою.
Якщо мова йде про людей з інвалідністю І групи, то до цього переліку також додаються особи другого ступеня спорідненості. Але це за умови, що у людини з інвалідністю немає осіб першої спорідненості, або ж вони фізично не можуть доглядати за такими родичами (пункт 2).
«Це коло осіб за тією ж логікою, що й у випадку спадкоємства, отримує відстрочку лише у разі відсутності «попередньої черги». Обмеження цього кола випадками догляду за особами з інвалідністю І групи могло б бути виправданим з огляду на більш серйозний ступінь втрати здоров'я, проте в таких формулюваннях це виглядає нелогічно», – зазначила Свиридова.
За її словами, та частина законопроєкту, де йдеться про докази для надання відстрочки, також є непослідовність. При цьому з тексту законопроєкту, який є зараз, важко зрозуміти, що саме потрібно підтверджувати. Юристка пояснила, що формулювання, застосовані в документі, можна буде використати для свавільного вирішення і перегляду питання про відстрочку, якщо Кабмін отримає повноваження встановлювати не лише процедуру, але й підстави для застосування відповідних положень закону.
«Цікаво, що у випадку з пунктом 1, тобто якщо особа потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, кількість осіб, яким надається відстрочка, не обмежена. Можливо, йдеться про якісь особливі обставини, пов'язані зі станом особи, яка потребує догляду, проте термінологічно цей випадок збігається з іншими двома (про термін догляд йдеться далі)», – зазначила Свиридова.
Вона також звернула увагу, що у відповідних положеннях законопроєкту є поняття, які не вживаються у профільному законодавстві. Зокрема, у проєкті закону про мобілізацію вжито «здійснення постійного догляду» за особами з інвалідністю, тоді як у чинному законі вживається формулювання «зобов'язання відповідно до закону їх утримувати». І саме «постійний нагляд» профільному законодавству не притаманний взагалі. Поняття «постійний сторонній догляд» вживається у Законі України «Про психіатричну допомогу» в контексті психічного стану особи
За словами юристки, якщо логічно припустити, що в усіх трьох згаданих випадках йдеться про однакове вживання цього терміна, то можливі два прочитання законопроєкту:
- якщо це формулювання відповідає Закону України «Про психіатричну допомогу», то йдеться про різке звуження випадків надання відстрочки у разі догляду за особами, які мають інвалідність І або ІІ групи;
- якщо це термін, який вживається для цілей закону про мобілізацію, то його значення є неясним навіть в контексті пункту 1.
При цьому в законопроєкті №10449 відсутні інші особи, які можуть постійно доглядати за людьми з інвалідністю ІІ групи (пункт 3). Тоді як у попередніх редакціях цих положень йшлося про «інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати <особу з інвалідністю>». Тобто у нинішній редакції законопроєкту йдеться лише про можливість постійного догляду без наявності такого зобов'язання з боку інших осіб. Свиридова пояснила, що під таку ознаку можуть потрапити сусіди, родичі, які перебувають за кордоном тощо. А з огляду на те, що ознака працездатності у законопроєкті теж не береться до уваги, то це може бути навіть якась інша особа з інвалідністю.
«Оскільки раніше все, що стосувалося надання відстрочки у зв'язку з наявністю родичів з І або ІІ групою інвалідності, було викладено в одному абзаці, наведені формулювання з одночасним розділенням одного речення на два окремих пункти може свідчити про завуальований намір скасувати відстрочку родичам осіб, які мають інвалідність ІІ групи», – додала юристка.
За словами Свиридової, з вищесказаного зрозуміло, що до законопроєкту потрібно вносити редакційні правки. Вони повинні усунути нелогічність або неясність положень документа. Насамперед найбільш доцільним, як зазначила юристка, було б визначити зміст поняття «постійний догляд» у відповідному розділі закону.
«Так само, якщо у випадку 3, який стосується догляду за особами з інвалідністю ІІ групи, згадка про «відсутність інших осіб» є суто технічним дублюванням застереження «не більше одного», то ці слова доцільно прибрати з тексту цього пункту, в іншому випадку – роз'яснити, про яких саме інших осіб йдеться. Інакше ТЦК з огляду на необхідність виконання планів з мобілізації будуть тлумачити ці положення на свій лад», – додала Свиридова.
Юристка підкреслила, що невідомо, у якому стані перебуває країна та які ресурси необхідні для відсічі агресії РФ. Однак точно відомо, що є певні межі, які не можна переступати з огляду на цивілізаційні стандарти, за які ми боремося.
«Зобов'язання щодо недискримінації осіб з інвалідністю є однією з таких меж. Вище ми вже позначили, що запропонована законопроєктом № 10449 редакція статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є нечіткою і може бути прочитана по-різному. Проте звуження можливостей осіб з інвалідністю на догляд, очевидно, становить ризик непрямої дискримінації», – додала Свиридова.
За її словами, ніщо не зобов’язує державу забезпечити особам з інвалідністю догляд саме з боку близьких родичів. Хоча саме такий догляд є найбільш якісним. Однак у випадку позбавлення осіб з інвалідністю догляду з боку близьких родичів уряд повинен забезпечити альтернативні механізми, які в Україні зараз не діють або діють неефективно. Це можуть бути відповідні соціальні послуги, грошові компенсації тощо.
«Проте наразі ми поки що розглядаємо проєкт закону, тому все викладене можна розглядати як аналіз «ненаписаної п'єси». Натомість зараз це має значення для привернення уваги Парламенту України, який ще має можливість відкоригувати законопроєкт, уникнувши загроз і ризиків, про які йдеться вище», – підсумувала Свиридова.
Рішення про прийняття за основу законопроєкту про мобілізацію підтримали 243 народні депутати. Профільний комітет перед голосуванням також підтримав законопроєкт. Однак парламентський комітет з питань антикорупційної політики визнав документ таким, що містить корупційні ризики. Насамперед тому, що уряд визначатиме, хто з правоохоронних органів буде матиме бронь, а кого мають мобілізувати.
Своєю чергою уповноважений Верховної ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що урядовий законопроєкт має низку норм, які не відповідають Конституції. Зокрема норми про електронний кабінет військовозобов’язаного.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google